10 років реформ: що вдалося зробити та які виклики наразі стоять перед Україною

Перетворення, нові правила гри, процеси і підходи, які відбуваються в нашій країні останні 10 років, є дуже важливими для модернізації та інституційних змін. Вони відбуваються одночасно з довготривалою та виснажливою війною. Куди і як ми рухаємося останнє десятиліття, які реформи видалися успішними та які виклики стоять сьогодні перед Україною — про це говорили 18 жовтня представники громадського сектору та експерти під час дискусії “Реформи на біс: зустріч у театрі”. Захід організували “Вокс Україна“.

Вікторія Виговська, Альона Луньова, Гліб Вишлінський, Ірина Коссе, Вікторія Агапова

Відкриваючи дискусію наукова редакторка “Вокс Україна” Ілона Сологуб, зазначила, що проєкту “Індекс реформ” вже майже 10 років. 

“За цей час ми оцінили 1700 нормативних актів. Це значить, що реформи в Україні тривають попри війну. Не знаю чи стежить за нами книга рекордів Гіннеса, але ми найдовший волонтерський проєкт в Україні. Цього року у нас з’явиться розділ культури — символічно, що ми з вами зустрілись цього разу в приміщенні театру”, — повідомила Ілона Сологуб.

Ілона Сологуб

Роль громадянського суспільства у реформуванні країни під час війни

На думку адвокаційної директорки Центру прав людини ZMINA Альони Луньової, найбільшим викликом у подоланні наслідків війни сьогодні є підтримка зв’язків між державою та людьми, які опинилися в окупації або виїхали за кордон.

“На відміну від економічної складової, у сфері захисту прав людини дуже складно виміряти цифрами, що відбулося. Іноді те, що не відбулося, буває навіть набагато важливішим. І зараз в контексті подолання наслідків війни, роботи з переселенцями, розробки політик роботи з постраждалими від війни людьми — ми не в самому найгіршому положенні. У 2014 році Україна розробила базові нормативні документи, які дозволили побудувати рамку та політики, які стосуються війни. Натомість залишається багато питань з виплатами для людей, які живуть в окупації. Для держави вони стають невидимими. Така ж ситуація і з тими, хто виїхали за кордон. Тому найбільш викликом зараз є підтримка зв’язків з цими людьми. Навіть не захист їхніх прав, а саме зв’язки, надання сервісів та розробка політики реінтеграції і підтримки постраждалого населення”, — наголошує Луньова.

Інший виклик, за словами директорки з адвокації Центру прав людини ZMINA, — це правосуддя та встановлення справедливості. 

“Якщо у 2014 році ми (ред. – громадський сектор) примушували правоохоронні органи документувати воєнні злочини, то у 2022-му нам вже не доводилось цього робити. Але тепер незрозуміло, що робити з понад 150 тисячами військових злочинів. Яким чином система правосуддя сьогодні може на це відповісти на фоні скандалів з корупцією прокурорів і суддів. Тому наразі треба думати про інші механізми підтримки постраждалих у питаннях відновлення справедливості”, — говорить Луньова.

До третього виклику директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA відносить не менш важливий — посилення громадянського сектору, який сьогодні відчуває брак кадрів і експертизи та водночас є затребуваним з боку державних інституцій. 

“Ми можемо впливати на політику, ми відчуваємо потребу в нас з боку держави, але виявилося, що ми не завжди можемо запропонувати рішення. Тому нам потрібно професіоналізуватися”, — резюмує Альона Луньова.

Вікторія Виговська та Альона Луньова

За 10 років Україні не вдалося досягти економічного ривка 

Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії, вважає, що за 10 років державі не вдалося досягти ривка. 

“Ми коливалися у межах 2-3% зростання економіки і до початку повномасштабного вторгнення так і не змогли досягти рівня, який у нас був у 2013 році. Якщо говорити про індекс реформ, то був всплеск у 2014-2015 рр. Потім пішло на спад. Потім прийшла нова влада і був період активних реформ, і знову спад. Потім повномасштабне вторгнення, яке, насправді, дало поштовх євроінтеграційним реформам”, — зазначає Вишлінський.

Водночас він додає, що ми все ж рухаємося в бік прогресу, але залишки системи нас стримують і ця система перероджується в умовах воєнного стану. 

Гліб Вишлінський

Віталій Ваврищук, голова департаменту макроекономічних досліджень групи ICU, співзасновник “Індексу реформ” оптимістичніше налаштований.

“Ми зараз живемо в умовах принципово іншої економіки і фінансової системи”, — каже Віталій Ваврищук. — “Фактично змінились правила гри. Якби 10 років тому нам сказали, як нині буде працювати ринок, банківський сектор, ми б у це не повірили. Ми упевнились, що реформи мають значення і мають ефект для української економіки, і це стало видно під час повномасштабного вторгнення. Ринок після цього змінився, звузився, але економіка збереглась. За останні 10 років ми перестали шукати унікальні рецепти реформ і погодились із тим, що те, що працює в ЄС, працює і у нас. Це величезне досягнення”.

Ірина Коссе, провідна наукова співробітниця Інституту Економічних Досліджень, яка спеціалізується на транспортній тематиці, також зазначає, що на українців очікує ще багато змін. “Ми як експерти дивимось уперед і розуміємо, як багато ще слід зробити. У першу чергу реформи податкова, митна. І це крихітна частина наших потреб.Є питання корупції, завершення судової реформи. А далі — європейська інтеграція. Роботи непочатий край”, — говорить Ірина Коссе.

Вікторія Виговська, аналітикиня “Вокс Україна”, яка аналізує відповідність українського законодавства і законотворення вимогам МВФ, зазначає, щоб отримати допомогу міжнародних фінансових інституцій у повному обсязі, Україні ще слід провести понад 70 реформ у різних сферах.

 “Є багато ідей, чудових ідей, однак часто відсутня політична воля, відсутні люди, які візьмуть на себе відповідальність за втілення цих ідей. У цьому біда української системи”, — переконана Вікторія Виговська.

Фото: VoxUkraine