ZMINA провела круглий стіл та презентувала дослідження щодо доступу ув’язнених до правосуддя в Україні

12 червня 2026 року відбувся круглий стіл, під час якого експерти Центру прав людини ZMINA презентували аналітичний звіт “Доступ ув’язнених до правосуддя: національне законодавство та практика” та обговорили актуальні проблеми реалізації цього права в Україні.

У заході взяли участь представники Координаційного центру з надання безоплатної правничої допомоги, департаменту реалізації національного превентивного механізму Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, профільних громадських організацій –експерти у сфері захисту прав людини в місцях несвободи.

Голова правління Центру прав людини ZMINA і співавторка звіту Тетяна Печончик наголосила, що організація вже багато років системно працює у сфері захисту прав людей у місцях несвободи та розвитку Національного превентивного механізму (НПМ).

“Від самого початку запуску Національного превентивного механізму ми брали активну участь у його становленні — як монітори, тренери та організатори освітніх програм для розвитку спільноти моніторів. Адже українська модель НПМ працює за принципом “омбудсман плюс”, де важливу роль відіграє громадянське суспільство. Сьогодні ми не лише займаємося превенцією катувань, а й досліджуємо дотримання прав людини в різних типах місць несвободи та готуємо рекомендації для вдосконалення державної політики”, — зазначила вона.

Тетяна Печончик

Печончик також звернула увагу, що представлене дослідження є частиною міжнародного проєкту DIGNITY, у межах якого аналізуються бар’єри доступу до правосуддя для ув’язнених в Україні, Греції та Португалії. За її словами, метою роботи є не лише фіксація проблем, а й напрацювання практичних рішень та адвокація необхідних змін.

Експертка з прав людини Центру прав людини ZMINA і співавторка звіту Марина Демура представила результати дослідження, у межах якого проаналізували національне законодавство, міжнародні стандарти, практику Європейського суду з прав людини та вплив воєнного стану на реалізацію процесуальних прав людей у місцях несвободи. Крім аналізу нормативної бази, дослідження включало польовий компонент, що ґрунтувався на 19 напівструктурованих інтерв’ю з представниками Державної кримінально-виконавчої служби України, адміністрацій слідчих ізоляторів та установ виконання покарань, адвокатами системи безоплатної правничої допомоги та приватної практики, моніторами Національного превентивного механізму, представниками громадських організацій та особою з досвідом перебування під вартою.

Ірина Крушельницька, Марина Демура, Олена Миронова

Як зазначили авторки звіту, результати дослідження засвідчили, що попри наявність законодавчих гарантій, фактичний доступ ув’язнених до правосуддя залишається нерівномірним та значною мірою залежить від адміністративної практики конкретної установи. Серед ключових проблем було виокремлено чи зазначено труднощі з доступом адвокатів до клієнтів, обмеження конфіденційності спілкування із захисниками, затримки у допуску адвокатів до місць несвободи, недостатню ефективність окремих механізмів розгляду скарг, а також низький рівень правової обізнаності ув’язнених.

Під час обговорення результатів дослідження адвокат, доктор політичних наук, кандидат наук державного управління, доцент, заслужений юрист України, член Європейського комітету з питань запобігання катуванням (ЄКЗК) від України Дмитро Ягунов наголосив на важливості доступу до правової допомоги як одного з ключових елементів запобігання неналежному поводженню.

“З погляду Європейського комітету із запобігання катуванням, доступ до юриста, участь адвоката у дисциплінарних процедурах та ефективні механізми захисту прав ув’язнених є невід’ємними складовими запобігання неналежному поводженню. Питання права на захист конкретної людини — це також питання прозорості самої установи та всієї пенітенціарної системи”, — підкреслив він.

Дмитро Ягунов

Юридична консультантка ГО “Захист в’язнів України” Ганна Скрипка звернула увагу на практичні перешкоди, з якими стикаються ув’язнені під час звернення по правову допомогу та подання скарг.

“Засуджені досі не мають можливості повноцінно подавати електронні звернення чи скарги з власних пристроїв. Крім того, люди нерідко змушені повторно звертатися по безоплатну правову допомогу через відсутність інформації про те, чи була їхня заява отримана та розглянута. Важливо забезпечити прозорий механізм комунікації та інформування заявників про результати розгляду їхніх звернень”, — зауважила вона.

Окрему увагу під час презентації звіту було приділено впливу воєнного стану на систему кримінальної юстиції. Дослідження зафіксувало розширення практики застосування тримання під вартою, зростання ризиків формального судового контролю та додаткові перешкоди у реалізації права на захист. Авторки також звернули увагу на проблеми доступу до правової інформації та цифрових сервісів у місцях несвободи, які залишаються обмеженими та нерівномірними.

Після презентації результатів дослідження відбулася тематична дискусія, під час якої учасники круглого столу обговорили виклики, виявлені в ході дослідження, та можливі шляхи їх подолання. Зокрема, йшлося про ефективність чинних механізмів захисту прав ув’язнених, забезпечення конфіденційного спілкування з адвокатами, роль Національного превентивного механізму, взаємодію системи безоплатної правничої допомоги з адміністраціями місць несвободи та наслідки воєнного стану для реалізації процесуальних прав. Учасники також обмінялися практичними рекомендаціями щодо покращення доступу до правосуддя без необхідності внесення змін до законодавства. 

Ознайомитися з аналітичним звітом “Доступ ув’язнених до правосуддя: національне законодавство та практика” можна за цим посиланням.

Звіт підготовлений у межах проєкту “ГІДНІСТЬ: об’єднання поглядів для підходу до досудового ув’язнення, заснованого на правах людини”, що реалізується за підтримки Європейської Комісії спільно з Фондом Фемістокла і Дімітріса Цацоса — Центром Європейського Конституційного Права (CECL) та Європейською мережею із судового захисту прав ув’язнених (EPLN). Погляди та ідеї, викладені в ньому, належать виключно авторові(‑ам) і не відображають позиції чи політики Європейської Комісії та CECL, EPLN.

Цей звіт є частиною ширшого дослідження “Перешкоди для осіб, які перебувають під слідством, у здійсненні своїх прав та доступі до правосуддя під час ув’язнення” за загальною редакцією EPLN, де проаналізовано законодавство і практику трьох країн: Греції, Португалії та України.