“Де Стамбулка?” – громадськість закликає вийти на акцію проти домашнього насильства
Напередодні акції “Відчинимо правду про насильство”, що відбудеться у вівторок, 30 листопада, об 11:00 біля Офісу президента (вулиця Банкова, 11) громадські активістки нагадали, навіщо потрібна Стамбульська конвенція проти насильства і чому керівництву країни слід її ратифікувати.
В Україні триває війна за зачиненими дверима сотень тисяч домівок, де потерпілими здебільшого стають діти, підлітки, жінки, люди літнього віку й люди з інвалідністю.
Масштаби проблеми домашнього насильства в Україні щодня підтверджуються кількістю дзвінків на Національну гарячу лінію з питань попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації (0 800 500 335 – з мобільного або стаціонарного, або 116 123 – з мобільного).
Віцепрезидентка правозахисної організації “Ла Страда – Україна” Марина Легенька розповідає: “За 9 місяців цього року таких звернень було більше ніж 27 тисяч. З них – 95% від тих, хто постраждали від домашнього насильства. І з них 84% – звернення саме від жінок. І, на превеликий жаль, це далеко не повна картина, яка існує сьогодні. Досить часто жінки не наважуються говорити про такі факти, бояться звернутися за захистом та допомогою до держави. Під час пандемії, коли державні служби перейшли на дистанційну форму роботи або мали певні обмеження щодо прийому, ця ситуація ще більше загострилася”.
Під час Акції під Офісом президента громадськість відчинить символічні двері, які приховують правду про домашнє насильство, аби зробити його видимим.
Голова громадського альянсу “Політична дія жінок” Ірина Тишко пояснює: “На жаль, насильство в Україні є частиною культури. Але ми переконані, що наші зусилля, – і громадянського суспільства і держави, – у боротьбі проти насильства мають бути підсилені необхідним законодавством. Саме такою є Стамбульська конвенція. Президент обіцяв подати законопроєкт про ратифікацію Стамбульської конвенції півтора року тому, але й досі обіцянки не виконав”.
Ірина ТишкоВ Україні домашнє насильство найчастіше вважають внутрішнім питанням сім’ї, а не суспільною проблемою. І найперше від насильства потерпають саме дівчата та жінки.
“Тільки уявіть масштаби. Ще починаючи з утроби матері, дівчаток можуть розглядати як небажаних. У дитинстві та в підлітковому віці їх можуть сприймати як сексуальні об‘єкти та робочу силу, в молодості – як тих, які повинні надавати секс, народжувати і підтримувати родину. У зрілому віці жінки повинні собою жертвувати заради інших членів родини”, – наголошує Елла Ламах, експертка з гендерної політики МГО “Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я”, голова правління ГО “Центр розвиток демократії”.
“Коли ми говоримо про цифру потерпілих жінок від домашнього насильства, найчастіше мені хочеться спитати: а хто вони? Це може бути мама подруги вашої дочки, це може бути сама подруга вашої дочки. Або ж сусідська бабуся, з якою ви щодня вітаєтеся біля під’їзду. Це може бути ваша колега, що має інвалідність. Тітонька на базарі, яка щоранку приїжджає електричкою в Київ із села, і в якої ви любите купувати молоко. Учителька вашого сина, яка захоплюється його успіхами в математиці. Це може бути народна депутатка, успішна бізнес-леді, ведуча на телеканалі, естрадна зірка – про яких, здавалося б, не скажеш, що і вони можуть зазнавати насильства”, — коментує Ірина Виртосу, журналістка, координаторка напряму з недискримінації в Центрі прав людини ZMINA.
Тож десятки жіночих громадських організацій об’єдналися, щоб вимагати від влади ратифікації Стамбульської конвенції.
“Щоб достукатися до влади, жіночий рух повторно запустив петицію, яка закликає президента внести законопроєкт про ратифікацію до Верховної Ради. Для нас важливо, щоб і місцева, і центральна влада ухвалювали усвідомлені рішення, вивчали першоджерела і дослухалися до експертної думки – зокрема організацій, які працюють безпосередньо з вразливими до насильства жінками та дітьми”, – наголошує менеджерка з комунікацій Українського жіночого фонду Леся Ярошенко.
Леся Ярошенко“Ми багато років добивалися, щоб нас почули у Верховній Раді. Навіть сама підготовка до ратифікації уже формує всі ці механізми захисту, які вкрай потрібні. А тому ми цінуємо внесок попередніх парламентарів і парламентарок, які сприяли тому, що більшість наших вимог знайшли відображення в українському законодавстві. І якщо в інших країнах із ратифікацією Стамбульської конвенції все тільки починається, для нас це стане логічною крапкою в гармонізації законодавства. Найскладніший шлях ми вже пройшли, лишилося небагато, але важливих кроків”, – підкреслює координаторка громадської експертної ради з гендерних питань при депутатському об’єднанні МФО “Рівні можливості” Лариса Кобелянська.
Нагадаємо, Стамбульська конвенція (повна назва – Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами) – це міжнародний договір, що допомагає попередити та боротися з насильством, а також захищати постраждалих і карати тих, хто вчинив насильство. Україна підписала цей документ у 2011 році, але досі його не ратифікувала.
Організатори: Коаліція громадських організацій “За Стамбульську конвенцію”, Громадська експертна рада з гендерних питань при МФО “Рівні можливості”, Громадський альянс “Політична дія жінок”, Ла Страда — Україна, Інститут розвитку регіональної преси, Центр прав людини ZMINA, “Жіноче лобі”, Кампанія проти сексизму в медіа та політиці “Повага”, Соціальний проєкт “Жінки — це 50% успіху України”, Центр “Розвиток демократії”, Український жіночий фонд.
Відео з пресконференції дивіться за посиланням
Фото обкладинки: Повага
