Бійцям АТО потрібна адаптація до цивільного життя – солдат

Бійці АТО мають проходити психологічну підготовку до бойових дій, аби бути стійкими до травматичного розладу, та адаптацію перед поверненням до суспільства, аби уникнути проявів агресії та насильства.

Про це йшлося на нещодавній фокус-зустрічі за участі бійців АТО та військового психолога, яку Центр інформації про права людини провів в рамках інформаційної кампанії “Війна, яка не відпускає”.

Мета такої фокус-зустрічі – дізнатися точку зору військових на проблему насильства в сім’ї й дослідити, чи існує зв’язок між проявами насильства в сім’ях ветеранів з їх досвідом участі у бойових діях та впливом посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

Психотерапевт по роботі з кризами та психологічною травмою у гештальт-підході Назар Лосюк розповів, як проходила підготовка до фокус-зустрічі: “Коли організовував перший склад групи – а це 12 осіб – було дуже багато висміювання цієї теми. Теми агресії, проблеми адаптації й агресивні прояви до сім’ї як частина адаптації. Однак висміювання – це один із способів подолання тривоги або так званої – дифузної розрядки. Тільки один з бійців після моїх багатьох аргументів, чому важливо саме учасникам АТО сказати про цю проблему, а в мене є ідея, що самі солдати можуть сказати важливі речі й трохи знизити градус напруження в суспільстві, погодився говорити. Решта висміювали…”.

Друга спроба організації зустрічі була вдала. Фокус-групу складали п’ять учасників АТО, які служили в одному батальйоні, мають досвід двох військових кампаній. Усі учасники з вищою освітою, більшість з них одружені, мають двох-трьох дітей.

“Група достатньо стабільна, тим не менше учасники різні і за сімейним станом, і за досвідом проживання війни, кожен з них має свою історію. І хоч учасникам для початку знадобилося трохи часу, щоб відчути атмосферу безпеки, зрештою, вони змогли розкритися”, — коментує Лосюк.

Під час зустрічі була порушена й тема насильства в сім’ї, зокрема, прояв агресії до дружини-дітей як наслідок того, що солдат не реалізував себе у бою, незадоволений собою під час перебування на війні. Також бійці неодноразово озвучували, що побутове насильство деякі учасники АТО проявляли і ДО участі в бойових діях, просто раніше на це “суспільство не звертало увагу”.

“Упродовж інформаційної кампанії “Війна, яка не відпускає”, нерідко лунав докір від читачів, що озвучення цієї теми стигматизує військових. Вивести з тіні цю проблему – це не про стигматизацію, а про надання допомоги жінкам, які опинилися в ситуації насильства. Однак для мене було важливо організувати зустріч з учасниками військових дій і почути їхню точку зору на проблему насильства в сім’ї”, — коментує Ірина Виртосу, координаторка кампанії, головна редакторка сайту Центру інформації про права людини.

Також інформаційна кампанія “Війна, яка не відпускає” вивела з тіні чимало больових точок. Зокрема, прихованість проблеми й необхідність її публічно озвучувати. Крім того у фокус кампанії потрапило:

• те, що держава розглядає проблему насильства в сім’ї лиш в загальному контексті, без фокусу на учасників бойових дій;
• збільшення агресії учасників АТО, для яких модель поведінки агресора в сім’ї була прийнятна;
• стигматизація військових і сприйняття їх як однозначно “травмованих”;
• недостатня кількість фахових психологів та психотерапевтів для родин учасників АТО, щоб подолати посттравматичний досвід і можливі кризи в стосунках;
• міфологізація “героя”: той учасник АТО, який на війні вчасно не дав відсіч, не реалізував себе як боєць, схильний себе героїзувати, викликати визнання і задовольняти свій дефіцит уваги;
• терпимість суспільства до насильства і безвідповідальності з боку учасників бойових дій та інші.

Зустріч відбулася за підтримки Українського жіночого фонду та організаційної підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини.

Фото – Валерія Мезенцева