Безпека, демократія, російське вербування, пошук справедливості та ШІ: про що говорили на Crimea Global 2026

19 жовтня 2026 року у Києві відбулася Четверта міжнародна конференція “Crimea Global. Understanding Ukraine through the South”. Цьогоріч її присвятили темі “Navigating a World of Great Powers” (“Навігація у світі великих держав”). Експерти, журналісти, правозахисники та науковці з Азії, Африки та Латинської Америки разом з українськими колегами обговорили безпекові виклики, російське вербування іноземців, перехідне правосуддя та вплив штучного інтелекту на демократію.

Цього року до України приїхали гості з М’янми, Індонезії, Шрі-Ланки, Кенії, Бразилії, Мексики та Єгипту. Також онлайн долучилися учасники з Чилі, Колумбії, Оману, Куби, Філіппін та Сирії.

Crimea Global — це про побудову зв’язків, формування довіри та пошук рішень

Церемонію відкриття модерував заступник генерального директора Українського інституту, засновник літературного проєкту “Кримський інжир” (Qırım inciri) Алім Алієв.

Під час урочистого відкриття виступили учасники гурту “Шатур-Гудур” — представники Сил оборони України та “Культурних сил”. Вони виконали музичну композицію NoMan, присвячену українським воїнам, які загинули, захищаючи Україну. У композиції звучать рядки з гімну кримськотатарського народу, автором якого є Номан Челебіджіхан — кримськотатарський політичний і громадський діяч, один з організаторів першого Курултаю, голова уряду проголошеної у 1917 році Кримської Народної Республіки та перший муфтій мусульман Криму, якого вбила більшовицька влада. 

Учасники гурту “Шатур-Гудур”

Із вітальними словами до учасників звернулася Постійна Представниця Президента України в Автономній Республіці Крим Ольга Куришко. Вона подякувала іноземним гостям за готовність за готовність відвідати Україну в умовах повномасштабної російської агресії, а також партнерам, які протягом чотирьох років підтримують ініціативу.

Куришко також підкреслила важливість безпосереднього знайомства іноземних гостей з українськими реаліями, зокрема наслідками російської агресії, історіями людей, які пережили окупацію, депортацію та інші злочини РФ. За її словами, такий досвід сприяє глибшому розумінню України та формуванню довготривалих партнерств, необхідних для відновлення справедливого миру.

Ольга Куришко

Заступник Міністра закордонних справ України Євген Перебийніс наголосив, що окупація Криму й повномасштабна агресія показали глобальні наслідки нехтування суверенітетом держав. Він нагадав про вплив російської війни на продовольчу безпеку, свободу судноплавства в Чорному морі та вербування росією іноземців.

“Коли право поступається силі, загроза виходить далеко за межі держави, яка стає об’єктом агресії. Це в цілому підриває міжнародну безпеку і довіру до міжнародного правопорядку”, — зазначив він.

Євген Перебийніс

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров підкреслив, що саме з окупації Криму у 2014 році почалося масштабне руйнування системи міжнародної безпеки. Окремо він звернув увагу на становище кримських татар, караїмів і кримчаків.

“Питання окупації Криму має розглядатися не лише в контексті відновлення територіальної цілісності України. Воно нерозривно пов’язане із захистом прав корінних народів України”, — наголосив Рефат Чубаров.

Рефат Чубаров

Співорганізаторка конференції Марія Томак розповіла, що мета заходу — не лише показати іноземним гостям Україну, а й почути їхню перспективу.

“Для нас було і залишається важливим не просто привозити людей сюди, щоб показати їм Україну, наслідки війни, нашу історію та культуру. Не менш важливо надати їм слово, почути їх, зрозуміти їхню перспективу та знайти спільне підґрунтя для розвитку діалогу”, — підкреслила вона.

Марія Томак

Онлайн долучилася Марітес Вітуг, філіппінська журналістка, менторка кримського політичного в’язня Ернеса Аметова. Вона провела паралелі між боротьбою України та протидією Філіппін примусовим діям Китаю в морі.

“Філіппіни та Україна — держави-однодумці. Ми обидві протистоїмо домінуванню та одностороннім діям великих держав, які застосовують силу, примус і залякування”, — сказала журналістка та нагадала про понад 200 кримських політв’язнів, яких незаконно утримує Росія.

Марітес Вітуг

“Ноу-хау по-київськи”: Україна як джерело експертизи у сфері безпеки та стійкості

Учасники з Мексики, Чилі, Індонезії, Оману та України обговорили, як досвід протидії російській агресії може бути корисним іншим державам і як будувати партнерства з країнами, де на сприйняття Росії впливають історичні, політичні та інформаційні чинники. Дискусію модерувала докторка Ганна Шелест, директорка програми безпекових студій Ради зовнішньої політики “Українська призма”.

Фахівець із міжнародних відносин Коледжу Мексики Анхель Харамільйо Торрес зазначив, що головний урок для Мексики з українського досвіду — важливість міжнародного права. Він також наголосив на праві держави на самооборону та необхідності вибудовувати окрему комунікацію для суспільств, де Росія зберігає позитивний імідж.

Старший науковий співробітник чилійського аналітичного центру AthenaLab Хуан Пабло Торо підкреслив, що географічна віддаленість не скасовує спільних інтересів. За його словами, український досвід може бути корисним у протидії організованій злочинності, морській безпеці та відновленні критичної інфраструктури.

Ганна Шелест, Анхель Харамільйо Торрес (з мікрофоном), Людмила Редутова, Со М’їнт, Радітіо Дармапутра

Старший науковий співробітник Університету Аірлангга в Індонезії Радітіо Дармапутра вважає, що Україна стала прикладом стійкості та швидких воєнних інновацій.

“Те, як Україна захищається, її стійкість, використання дронів та штучного інтелекту вражає — ви розвиваєте ці технології надзвичайно швидко”, — сказав Дармапутра. За його словами, співпрацю з Індонезією варто починати з невеликих, але практичних напрямів. Одним із інструментів зближення він назвав культурну дипломатію, зокрема зв’язки через кримських татар, корінний народ України, який сповідує іслам.

Голова Маскатської ради з питань політики в Омані Юсуф Аль Булуші наголосив, що Україну та Близький Схід об’єднують однакові загрози — атаки дронів і ракет на міста, енергетику та порти.

Керівниця напряму правових питань і взаємодії з органами державної влади об’єднання “Технологічні сили України” Людмила Редутова нагадала, що українська оборонна експертиза формувалася з 2014 року, від окупації Криму. Головний урок із цього — “загроза, яка залишається без відповіді, зростатиме і не зникне сама по собі”. Вона також підкреслила, що ця експертиза здобута “величезною ціною — життями наших солдатів та ресурсами нашої країни”. 

“Протидія хижаку”: як зупинити вербування іноземців Росією

Минулорічна дискусія про хижацькі методи російського рекрутингу на “Crimea Global” передувала хвилі розслідувань про іноземців на боці Росії. Цього року учасники з України, Кенії, Куби, США та інших країн говорили про нові тенденції. Модерувала панель дослідниця Truth Hounds і співорганізаторка конференції Марія Томак.

Секретар Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими бригадний генерал Дмитро Усов навів актуальну статистику.

“Станом на жовтень 2026 року Росія залучила до своїх збройних сил 45 959 іноземців зі 151 країни світу. За час повномасштабної війни в полон українських Сил безпеки й оборони потрапили громадяни 59 країн світу”, — повідомив він.

Дмитро Усов

Кількість іноземців, які підписали контракти з Міноборони РФ, зростає щороку: від 94 у 2022-му до 16 085 у 2025-му. На 2026 рік Росія планувала залучити 18 500 осіб. Станом на жовтень уже відомо про 16 168 таких контрактів.

За даними опитування іноземних військовополонених, 49% знали ще до підписання контракту, що воюватимуть проти України. Майже 47% назвали можливість отримати російське громадянство однією з причин підписання контракту. Водночас, за словами Дмитра Усова, зусилля МЗС та структур, що займаються військовополоненими, допомогли скоротити вербування, а подекуди й зупинити його. Серед таких країн він назвав Непал, Шрі-Ланку, Кубу, Китай, Гану, Нігерію та Єгипет.

Продюсер і ведучий Tuko Media Limited з Кенії Пол Кінґ’орі Ванґечі розповів, що вербувальники звертаються до водіїв, охоронців, кухарів, домашнього персоналу та колишніх силовиків.

“Їм обіцяють у Росії кращі умови праці за ті самі види роботи — водіям, охоронцям, посадовцям, кухарям і домашньому персоналу. Їм також кажуть, що зарплати будуть досить високими”, — пояснив він. Частина людей, за словами Ванґечі, не усвідомлює, куди їдуть, а дехто розраховує швидко заробити й повернутися, але опиняється на фронті.

Директорка Департаменту Африки та регіональних африканських організацій МЗС України Любов Абравітова наголосила, що вербування є системною практикою, яку супроводжує пропаганда.

“Наратив полягає в тому, що іноземці їдуть воювати проти Заходу, проти Європи. Саме так їх дезінформує Москва”, — зазначила вона. 

Професор Міжнародного університету Флориди Еріх де ла Фуенте (Куба / США), який долучився онлайн, заявив, що ситуація на Кубі відрізняється від інших країн: кількість кубинців у російській армії може сягати десятків тисяч, а процес, за його твердженням, координується за обізнаності кубинської влади. Він також застеріг, що кубинці можуть залучати до війни громадян інших країн Латинської Америки через спільну мову.

Перехідне правосуддя: не відкладати на “після війни”

Навіть через десятиліття після завершення війни тисячі постраждалих можуть так і не дочекатися справедливості. Досвід Шрі-Ланки, Колумбії, Сирії та України показує, що завершення збройного конфлікту чи падіння диктатури не гарантує покарання винних і захисту прав постраждалих.

Учасники дискусії обговорили пошук зниклих безвісти, притягнення винних до відповідальності та відшкодування шкоди, а також виклики, які виникають на шляху до подолання наслідків масових порушень прав людини. Модерувала панель голова Медійної ініціативи за права людини Тетяна Катриченко.

Тетяна Катриченко, Катерина Бусол (з мікрофоном), Сародж Патхірана

Журналіст і дослідник Сародж Патхірана розповів про наслідки відкладеного правосуддя у Шрі-Ланці, де громадянська війна тривала з 1983 до 2009 року. За його словами, до Офісу з питань зниклих безвісти надійшло близько 22 тисяч звернень, однак за роки роботи вдалося дізнатися про долю лише близько 30 людей. 

Дослідниця Міжнародного центру перехідного правосуддя (ICTJ) у Колумбії Вероніка Гелькер розповіла, що її країна працює з механізмами перехідного правосуддя понад два десятиліття, змінюючи їх відповідно до досвіду й потреб постраждалих. Перший механізм, створений ще до завершення конфлікту, був значною мірою зосереджений на кримінальній відповідальності, але швидко з’ясувалося, що самих лише судів недостатньо для захисту прав жертв.

“Ми дуже швидко зрозуміли, що перехідне правосуддя — це не лише кримінальна відповідальність”, — зазначила вона.

Після мирної угоди 2016 року в Колумбії сформувалася система, яка поєднала Комісію з питань правди, механізм пошуку зниклих та Спеціальну юрисдикцію заради миру. Ті, хто визнає відповідальність і сприяє встановленню правди, можуть отримати відновні санкції замість ув’язнення — наприклад, брати участь у пошуку зниклих, розмінуванні та відновленні постраждалих громад. За словами Вероніки Гелькер, публічне визнання відповідальності має величезну символічну вагу для суспільства.

Незалежний консультант із Сирії Ассаад Аль-Ачі розповів про виклики, з якими країна зіткнулася після падіння режиму Башара Асада в грудні 2024 року. Через кілька місяців перехідна влада створила комісії з питань зниклих безвісти та перехідного правосуддя, до роботи яких залучають громадянське суспільство й сирійську діаспору. Водночас, за його словами, залишаються принципові питання: кого вважати жертвами, який період охоплюватиме перехідне правосуддя та як розглядати злочини, скоєні вже після падіння режиму.

Ассаад Аль-Ачі наголосив, що робота над правосуддям у Сирії почалася ще до зміни влади. Правозахисники роками документували злочини та домагалися створення міжнародних механізмів: “Ми не чекали, поки режим Асада піде, щоб почати працювати над перехідним правосуддям. І я справді хочу віддати належне нашим українським друзям за всю роботу з документування, яку ви зробили, тому що це найважливіша частина”.

Катерина Бусол, Сародж Патхірана

Керівниця української програми ICTJ Катерина Бусол нагадала, що українські механізми почали формуватися після окупації Криму та частин Донецької й Луганської областей, задовго до повномасштабного вторгнення. За її словами, Україна наполягає, що перехідне правосуддя можливе і в умовах війни та тривалої окупації. Вона наголосила на необхідності притягнення до відповідальності не лише безпосередніх виконавців злочинів, а й політичного та військового керівництва, яке розробляє, фінансує та підтримує агресію.

“Великий Брат повертається?”: демократія в епоху штучного інтелекту та Great Powers

Також учасники з України, Єгипту, М’янми, Кенії та Бразилії обговорили, як штучний інтелект впливає на демократію, свободу слова та роботу правозахисників і журналістів. Модерувала голова правління Центру прав людини ZMINA та співорганізаторка конференції Тетяна Печончик.

“Джордж Орвелл уявляв світ, у якому Великий Брат стежить за кожним. Сьогодні ШІ, масове стеження та цифрова пропаганда роблять цей сценарій реальністю”, — зауважила вона.

Виконавчий директор Єгипетської комісії з прав і свобод Мохамед Лотфі наголосив, що авторитаризм посилюється в багатьох країнах, а демократія не дається за замовчуванням.

“Зараз світ скочується до рівня Єгипту. Для нас майбутнє виглядає жахливо, якщо ми не працюватимемо над розвитком демократії. Ми маємо робити це щодня”, — сказав він. Водночас закликав правозахисників освоювати нові технології: “Якщо ми цього не робитимемо, диктатори випереджатимуть нас і використовуватимуть ці технології, щоб завдавати нам шкоди та стежити за нами”.

Тетяна Печончик, Мохамед Лотфі (з мікрофоном), Олексій Гарань

Професор Києво-Могилянської академії Олексій Гарань пояснив відмінності політичних культур України та росії історичними коренями.

“У нас в Україні є плюралізм за замовчуванням. Є історія самоврядування, магдебурзького права, приватної власності. Це означає, що політична культура України докорінно відрізняється від російської”, — зазначив він.

Керівний директор і головний редактор медіа Mizzima з М’янми Со М’їнт розповів, що редакція вже використовує ШІ-інструменти, але попередив про нову якість дезінформації.

“Небезпека полягає вже не лише у фальшивих зображеннях чи відео. ШІ дає змогу створювати переконливі, але неправдиві інформаційні матеріали, доповнені сфабрикованими фактами й цифрами”, — застеріг він. Також наголосив на потребі навчати ШІ мов національних меншин.

Кенійська молодіжна лідерка Софі Мугуре Нджехія розповіла про протести 2024 року, коли соцмережі допомагали молоді організовуватися, але водночас давали владі змогу стежити за активістами. Серед можливостей ШІ вона назвала перевірку виборчих реєстрів і незалежний паралельний підрахунок голосів.

Со М’їнт, Софі Мугуре Нджехія, Рафаель Перес де Азеведо

Президент Асоціації молодих підприємців Ріо-де-Жанейро венесуельського походження Педро Рафаель Перес де Азеведо на прикладі Венесуели застеріг, що прихід авторитарних лідерів на хвилі запиту на зміни може призвести до глибокої кризи.

“Мене непокоїть те, наскільки ШІ може маніпулювати рішеннями виборців у поляризованому суспільстві. У Бразилії використовується електронне голосування, і ми вже фіксували зовнішні кібератаки на наші виборчі системи”, — сказав він.

Листи політв’язням і виставки про російських найманців, цивільних заручників та кримський спротив

На полях четвертої міжнародної конференції Crimea Global можна було долучитися до акції “Листи до вільного Криму” та написати листи політв’язням, яких Росія незаконно утримує за ґратами. Акція покликана підтримати політв’язнів і нагадати їм, що про них пам’ятають і чекають на їхнє повернення.

Також учасники конференції могли відвідати “Віртуальний простір пам’яті. Музей кримського спротиву” — експозицію з біографіями політв’язнів, документальними матеріалами та мистецькими об’єктами, що розповідають про людей, яких Росія переслідує в окупованому Криму. Проєкт створила команда українських фахівців і діячів культури під керівництвом Лери Тевфікової (Літвінової), арткураторка — Леонора Янко, діджитал-куратор — Сергій Ніжинський.

У перервах між панелями учасники також могли оглянути виставку Медійної ініціативи за права людини “Цивільні в неволі: історії незаконних затримань”. Українська художниця Анна Мовенко створила 65 портретів цивільних українців, викрадених Росією на тимчасово окупованих територіях. Серед них — журналісти, медики, волонтери та представники місцевого самоврядування.

Ще одна експозиція — документальна фотовиставка “EXPENDABLE. How Russia Uses Foreign Recruits in Its War”, уперше представлена Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими, розповідає про вербування іноземців до російської армії за допомогою грошей, неправдивих обіцянок та обману. В експозиції — портрети іноземців, які воювали на боці Росії та потрапили в український полон, і їхні історії. Авторка виставки — Тамара Курушкіна.

Круглий стіл з високопосадовцями напередодні конференції

У рамках додаткової програми Crimea Global 18 жовтня в Офісі Кримської платформи відбувся закритий захід у форматі круглого столу “Глобальні виклики, локальні рішення: що український досвід може запропонувати світу” за участі МЗС, Міністрерства аграрної політики та продовольства України, Офісу Генерального прокурора, Офісу Президента, Верховної Ради, Меджлісу кримськотатарського народу. 

Учасники обговорили, як досвід України може допомогти іншим державам відповідати на глобальні виклики, зокрема в умовах війни, послаблення міжнародних інституцій, загроз продовольчій та енергетичній безпеці, вимушеного переміщення людей та інформаційної війни.

Візит до Музею Ханенків

20 жовтня в межах конференції для її учасників організували відвідування Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків у Києві. Також гості відвідали виставку “БОРОТИСЯ < ПІКЛУВАТИСЯ < ГРАТИ < ПОЄДНУВАТИ”, екскурсію якою провела її авторка, нідерландська мисткиня Марйо ван Шайк. Виставка присвячена викликам, із якими стикаються українці в умовах повномасштабної російської агресії, та пошуку сил для їх подолання.

Нагадаємо, 15–16 жовтня делегація учасників “Crimea Global” перебувала у Львові та Києві, а 17 жовтня відвідала Чорнобильську зону відчуження.

Більше про результати роботи формату Crimea Global у попередні роки та актуальні оновлення читайте на офіційному сайті конференції: https://www.crimea-global.com/ 

Організатори: Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим / Офіс Кримської платформи, Центр прав людини ZMINA, Медійна ініціатива за права людини. 

Партнери: Міністерство закордонних справ України, Український інститут, Центр трансатлантичного діалогу. 

Захід організовано за підтримки: Міжнародного фонду “Відродження”, Фонду “Аскольд і Дір”, що адмініструється ІСАР Єднання за фінансування Норвегії та Швеції, Фонду Ганнса Зайделя, фундації Forum 2000, чеської організації People in Need у рамках ініціативи SOS Ukraine.