Правозахисники взяли участь у заході ООН, присвяченому відповідальності
21 березня на полях 52-ї сесії Ради ООН з прав людини в Женеві відбувся захід “Україна: відповідальність за воєнні злочини та серйозні порушення прав людини”. Символічно, що йому передувала презентація розширеного звіту Незалежної міжнародної слідчої комісії щодо України за результатами розслідування порушень в Україні починаючи з 24 лютого 2022 року.
Захід, присвячений притягненню Росії до відповідальності за порушення міжнародного та гуманітарного права та вчинення воєнних злочинів в Україні, відбувся у співпраці Постійного представництва України в Женеві з Фундацією Будинків прав людини. Крім того, співорганізаторами заходу стали 44 країни та громадські організації.
Вісім учасників заходу, експертів у своїх галузях, обговорили вчинені міжнародні злочини та можливі шляхи притягнення Росії до відповідальності. До учасників звернулися представники ООН, української влади та громадянського суспільства.
Керівник Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора Юрій Бєлоусов виступив зі вступним словом та розповів про діяльність України з розслідування воєнних злочинів та створення міжнародних механізмів, щоб притягнути винних до відповідальності.
Марія Курінна, менеджерка з міжнародної адвокації Дому прав людини “Крим” та експертка Центру прав людини ZMINA, назвала у своєму виступі конкретну кількість міжнародних злочинів, скоєних росіянами в Україні. Вона згадала про 54 катівні, виявлені на звільнених територіях, і 503 випадки насильницького зникнення активних громадян, задокументованих Центром ZMINA. Курінна також привернула увагу до становища 155 кримських політв’язнів, серед яких 15 професійних та громадянських журналістів, і закликала до їх звільнення та вжиття невідкладних заходів для допомоги політв’язням, здоров’я яких погіршується з кожним днем.
“На нових тимчасово окупованих територіях Росія реалізує “кримський сценарій”, зокрема щодо політики насильницьких демографічних змін. Такі дії держави-агресора є серйозними порушеннями міжнародного гуманітарного права та міжнародними злочинами згідно зі статтями 8(2)(a)(vii) та 8(2)(b)(viii) та/або злочинами проти людяності згідно зі статтею 7(1)(d) Римського статуту Міжнародного кримінального суду”, – додала Марія Курінна.
Марія Суляліна, представниця Центру громадянської просвіти “Альменда”, акцентувала увагу на мілітаризації та ідеологічній обробці дітей на окупованих територіях. Вона висловила сподівання, що мандат на діяльність Незалежної міжнародної слідчої комісії щодо України буде продовжено, і комісія зможе розслідувати такий злочин Росії як стирання української ідентичності дітей на окупованих територіях.
Голова Незалежної міжнародної слідчої комісії щодо України Ерік Мьосе заявив, що депортація українських дітей до РФ є воєнним злочином, і наголосив на необхідності притягнення винних до відповідальності як на національному, так і на міжнародному рівнях. Він додав, що жертви мають право на встановлення істини, отримання відшкодування та гарантію неповторення злочинів.
Євгенія Філіпенко, Постійна представниця України при Відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві, наголосила під час заключного слова на аспекті відповідальності як невід’ємній частині реалізації формули миру Президента України Володимира Зеленського та закликала держави-члени Ради ООН з прав людини підтримати продовження мандата Незалежної міжнародної слідчої комісії щодо України.
Довідка: Рада з прав людини є міжурядовим органом системи Організації Об’єднаних Націй, що складається з 47 держав, відповідальних за просування та захист усіх прав людини в усьому світі. Рада проводить не менше трьох чергових сесій на рік загальною тривалістю щонайменше десять тижнів.
Резолюцією 49/1 про становище у сфері прав людини в Україні, що склалося внаслідок російської агресії, прийнятої 4 березня 2022 року, Рада з прав людини створила Незалежну міжнародну слідчу комісію щодо України для розслідування всіх ймовірних порушень і зловживань правами людини та порушень міжнародного права, збору, об’єднання та аналізу доказів таких порушень та зловживань, документації та перевірки відповідної інформації та доказів, а також рекомендацій щодо припинення безкарності та забезпечення відповідальності.