Це наш шанс захистити права ЛГБТІК+: ZMINA і Громадське радіо зібрали експертів для обговорення законопроєкту 13597
30 вересня 2025 року Центр прав людини ZMINA спільно з проєктом “Хтось когось любить” Громадського радіо провів публічну дискусію “За пів кроку до рівності: законопроєкт № 13597 і посилення відповідальності за дискримінацію ЛГБТІК+. Чи буде чергова спроба успішною?”.
Учасники та учасниці обговорили стан прав ЛГБТІК+-спільноти в Україні, безпеку активістів та активісток, а також необхідні законодавчі зміни.
Головними темами дискусії стали:
- загрози й напади на ЛГБТІК+-спільноту та результати моніторингу атак;
- розслідування злочинів і превентивні дії поліції;
- європейські стандарти рівності та рекомендації Європейської комісії проти расизму й нетерпимості;
- законопроєкт № 13597, який має замінити попередній № 5488 і стати кроком до захисту від переслідувань і дискримінації.
Соціологиня Центру якісних досліджень Альона Осипова представила результати дослідження про умови, в яких працюють громадські активісти в Україні. За його даними, майже половина опитаних оцінюють рівень загроз для своєї діяльності як високий. Особливо вразливою залишається ЛГБТІК+-спільнота: 50% активістів і активісток регулярно стикаються з тиском і перешкодами. Основними джерелами небезпеки для них є ультраправі угруповання, активність яких знову посилилася після 2024 року.
Найпоширеніші форми тиску — дискредитація, погрози, онлайн-цькування та зриви публічних заходів. Водночас державні інституції демонструють низьку ефективність у розслідуванні подібних інцидентів, через що активісти вимушені покладатися насамперед на медійне висвітлення, коаліційну співпрацю та підтримку з боку міжнародних організацій.
Альона ОсиповаЕксперт з адвокації правозахисного ЛГБТ-Центру “Наш світ” Андрій Кравчук наголосив, що ухвалення законопроєкту № 13597 може стати реальним інструментом захисту ЛГБТІК+-людей, але лише за умови належної імплементації та політичної волі.
Він також розповів про тенденції в злочинах на ґрунті ненависті та проблеми з їхнім розслідуванням в Україні. За його словами, більшість зафіксованих випадків поділяється на дві категорії: побутові конфлікти, пов’язані з особистим негативним ставленням до ЛГБТ, та цілеспрямовані напади ультраправих угруповань на заходи чи активістів.
“Наш моніторинг показує, що пік порушень прав ЛГБТ припав на 2018 рік, після чого ми спостерігаємо поступове зниження. У 2020 році це зниження було різким через пандемію COVID-19, але тенденція зберігається і після початку повномасштабного вторгнення. Водночас у 2024 році ми зафіксували нове зростання інцидентів. Пояснити це можна і зміною суспільного ставлення: останніми роками кількість українців, які позитивно або байдуже ставляться до ЛГБТ-людей, значно зросла, а негативне ставлення зменшилося”, — зазначив Кравчук.
Експерт з адвокації правозахисного ЛГБТ-Центру “Наш світ” наголосив, що чинна стаття 161 Кримінального кодексу, яка має карати за дискримінацію та розпалювання ворожнечі, на практиці залишається майже недієвою: “За всі роки був лише один прецедент, коли її застосували, — у справі про напад на трансгендерну військову у Львові. І навіть у цьому разі кваліфікація викликала сумніви”.
Андрій КравчукНа думку експерта, законопроєкт № 13597 може суттєво змінити ситуацію. Він передбачає, зокрема, внесення сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності до переліку захищених ознак, криміналізацію публічних закликів до насильства з мотивів нетерпимості та запровадження адміністративної відповідальності за дискримінацію.
“Це дозволить поліції та прокуратурі самостійно розпочинати розслідування у випадках злочинів ненависті без заяви потерпілих і наблизить українське законодавство до стандартів Ради Європи та практики ЄСПЛ”, — підсумував Кравчук.
Помічник народної депутатки Неллі Яковлєвої, юрист, консультант ЛГБТ-консорціуму Микита Буров розповів про долю законопроєкту та дав свій прогноз, коли він буде ухвалений.
Він пояснив, що попередній урядовий законопроєкт № 5488, зареєстрований 2021 року, був відкликаний після зміни уряду і на його місці з’явився оновлений законопроєкт № 13597, який охоплює вдосконалені норми та зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу та Кримінального процесуального кодексу.
Буров підкреслив, що завдяки активності народних депутатів і комунікації з міжнародними партнерами тепер є конкретна команда з більш ніж 30 парламентарів, до якої можна звертатися для контролю статусу законопроєкту. Він також наголосив на важливості узгодженої стратегії адвокації серед громадських організацій, щоб вплив на законопроєкт був максимально ефективним, та застеріг від ризику втрати ключових положень про гендерну ідентичність і сексуальну орієнтацію між першим та другим читанням.
За його словами, досвід із законопроєктом № 5488 показав, що навіть урядові ініціативи можуть бути відкликані, але вони відіграють роль адвокаційного інструменту та підготовчого етапу для нових версій законопроєктів. “Попередній законопроєкт виконав свою місію, і на його місце прийшов більш вдосконалений текст”, — зазначив Буров та підсумував, що успіх законодавчих ініціатив залежить не лише від тексту закону, а й від адвокації, співпраці з парламентарями, державними органами, медіа та міжнародними партнерами. Системна робота на всіх цих рівнях забезпечує можливість ефективного захисту прав ЛГБТІК+ та інших меншин в Україні.
Микита БуровПро європейські стандарти рівності та необхідність адаптації українського законодавства до вимог Ради Європи говорила Анастасія Палюх, проєктна менеджерка офісу Ради Європи в Україні.
Вона поділилася досвідом роботи Ради Європи у сфері запобігання злочинам на ґрунті ненависті та зауважила, що Рада Європи позитивно ставиться до законопроєкту й активно долучалася до розроблення дорожньої карти, зокрема розділу 23, який передбачає захист прав ЛГБТІК+ та створення інституту цивільного партнерства.
Проєктна менеджерка офісу Ради Європи в Україні підкреслила, що експерти Ради Європи брали участь у робочих групах щодо впровадження терміна “мова ворожнечі” в українське законодавство, оскільки його відсутність створює правові колізії.
Анастасія Палюх наголосила на важливості практичної роботи з правоохоронними органами: проведенні тренінгів для поліції та національних меншин, створенні платформ для діалогу між поліцією та громадами, а також наданні підтримки медіа в протидії мові ворожнечі. Особливу увагу Анастасія приділила національним меншинам, зокрема ромам, та зазначила, що наразі дуже мало медіа працюють ромською мовою і важливо розвивати такі ініціативи.
Анастасія ПалюхДо заходу також долучилася Ана Море, авторка та ведуча програми “Хтось когось любить“, яка доповнила дискусію конкретними прикладами, що показують проблеми на практиці. Вона згадала кейс трансгендерної військової, яку підтримувала адвокатка Оксана Гусь, і наголосила, що справжній успіх залежав від соціального капіталу потерпілої та підтримки медіа. Вона також розповіла про напад на активісток під час Маршу жінок у 2020 році, коли поліція майже не комунікувала з потерпілими після першого дня, а справа тяглася роками.
Ана підкреслила, що ратифікація Стамбульської конвенції та наявність законів — лише перший крок. Для ефективного захисту потрібні зміни в підзаконних актах, кодексах та структурах правоохоронних органів.
Ана МореВона також розповіла про досвід тренінгів з норвезькими поліцейськими для українських правоохоронців, які демонстрували методи розслідування злочинів на ґрунті ненависті. В Україні ж поліцейські часто не розуміють користі повної реєстрації таких злочинів і продовжують працювати за принципом “менше зареєстрованих, більше розслідувань”.
Ці приклади наочно показують, що боротьба зі злочинами з мотивів нетерпимості потребує не лише законодавчих змін, а й системної роботи правоохоронних органів та постійної підтримки потерпілих.
Модерувала зустріч правозахисниця та менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA Ірина Юзик.
Ірина ЮзикПодію організував Центр прав людини ZMINA спільно з Громадським радіо в межах нового сезону проєкту “Хтось когось любить” — простору, де розвінчуються міфи про ЛГБТІК+-людей в Україні та звучать їхні особисті історії.
Фото: Артем Галкін
