Документуємо порушення прав людини та репресії в Криму: Тетяна Печончик про те, чому ZMINA стала “небажаною” в РФ

Видання “Ґрати” опублікувало матеріал про те, як російська влада використовує закон про так звані “небажані організації” для тиску на громадянське суспільство, зокрема — на українські правозахисні ініціативи, які документують воєнні злочини РФ та порушення прав людини на окупованих територіях.

Російська поліція в Криму, архівна світлина. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Закон, ухвалений у Росії у 2015 році, дозволяє Генеральній прокуратурі визнавати іноземні та міжнародні організації “небажаними”, якщо їхня діяльність нібито загрожує безпеці держави. За десять років він перетворився на один із ключових інструментів репресивної політики: організаціям забороняють працювати в РФ, блокують їхні ресурси, а людям, пов’язаним із ними, загрожує адміністративна та кримінальна відповідальність.

Як йдеться у матеріалі, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну список “небажаних” різко зріс. У 2025 році він досяг рекордних показників — лише за рік до нього внесли 95 організацій, а загалом у переліку — сотні структур, серед яких значна частина працює у сфері прав людини, медіа та антивоєнної діяльності.

Серед українських організацій до цього списку потрапили, зокрема, ті, що займаються документуванням воєнних злочинів, підтримкою політв’язнів і моніторингом ситуації в окупованому Криму. У переліку “небажаних” значаться 26 організацій, зареєстрованих безпосередньо в Україні.

У листопаді 2024 року до реєстру “небажаних” було внесено і Центр прав людини ZMINA. Російська Генпрокуратура звинуватила організацію у “дискредитації політики РФ” та “дестабілізації суспільно-політичної ситуації”. Водночас, як зазначає голова правління ZMINA Тетяна Печончик, справжньою причиною стало системне висвітлення репресій у Криму та документування порушень прав людини.

Тетяна Печончик на Марші жінок 8 березня 2026 року. Фото: Олександра Єфименко

 

З 2014 року команда ZMINA фіксує політично мотивовані переслідування, тиск на журналістів, активістів і адвокатів, а також передає ці дані міжнародним організаціям, зокрема ООН, ОБСЄ та Раді Європи.

“ZMINA доводить ці факти до відома громадськості в Україні — як у Києві, так і в регіонах. Ми також приділяємо велику увагу роботі з іншими країнами та міжнародними організаціями, особливо тими, до мандату яких входить захист прав людини”, — підкреслює Печончик.

“Небажаними” в Росії були визнані й інші організації, які працюють у сфері захисту прав кримчан, зокрема, Кримська правозахисна група, а також громадські організації “КримSOS” та “Дім прав людини Крим”, Кримськотатарський ресурсний центр.

У матеріалі Ґрат також зазначається, що визнання організацій “небажаними” створює серйозні ризики для людей на окупованих територіях. Будь-який контакт із такими ініціативами може призвести до переслідувань, що змушує джерела відмовлятися від співпраці або використовувати анонімні канали зв’язку. Це ускладнює збір і перевірку інформації про порушення прав людини.

Попри це, українські правозахисні організації продовжують свою роботу, адже їхні матеріали залишаються одним із ключових джерел інформації про ситуацію на окупованих територіях України.

Детальніше — у матеріалі на сайті відання “Ґрати”.