ЄСПЛ провів слухання у справі про викрадення РФ десяти українських дітей з окупованого Криму: ZMINA та інші ГО долучилися третіми сторонами
22 вересня 2026 року Європейський суд з прав людини провів публічні слухання у справі “Українська Гельсінська спілка з прав людини від імені десяти українських дітей проти Росії” (заява №6719/23).
Публічні слухання у справі про викрадення Росією десяти українських дітей з окупованого Криму. Фото: Міністерство юстиції УкраїниСправа стосується десяти українських дітей, інформація про місцеперебування та подальшу долю яких відсутня після окупації Криму у 2014 році. На той момент їм було від одного до п’яти років, усі вони перебували під опікою української держави та жили в дитячих закладах.
За даними Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ), яка подала заяву від імені дітей, після встановлення російського контролю над Кримом Росія автоматично надала понад чотирьом тисячам дітей, позбавлених батьківського піклування, своє громадянство. Попри звернення української влади, дітей не передали Україні, а згодом їхні дані почали з’являтися в російських системах усиновлення. ЄСПЛ зазначає, що десятеро дітей із цієї справи могли бути передані на усиновлення, а деякі — ймовірно, усиновлені. Відомостей про їхнє місцеперебування з 2014 року немає.
Уряд України бере участь у справі як третя сторона. Позицію держави на слуханнях представила делегація Міністерства юстиції на чолі з Уповноваженою у справах ЄСПЛ Маргаритою Сокоренко.
Вона, коментуючи слухання, написала на своїй Facebook-сторінці, що ця справа не є абстрактною скаргою, а стосується десяти конкретних випадків, які демонструють дію системної практики Росії щодо українських дітей. Сокоренко наголосила, що ці ситуації пов’язані з практиками, які ЄСПЛ уже розглядав у міждержавних справах “Україна проти Росії (щодо Криму)” та “Україна та Нідерланди проти Росії“.
Українська сторона також наголосила, що саме Росія володіє інформацією про подальшу долю дітей, але не надає її.
Україна закликає Суд визнати Росію відповідальною за порушення прав цих дітей, зобов’язати її надати інформацію про їхнє місцеперебування та забезпечити їхнє повернення під контроль українських органів влади.
ZMINA долучилася до спільного подання третьої сторони
До справи також долучилися сім українських та міжнародних організацій як треті сторони. Вони надали Суду матеріали, зокрема щодо політики Росії, спрямованої на індоктринацію та мілітаризацію українських дітей, а також руйнування їхньої української ідентичності.
Серед них — Інститут прав людини Міжнародної асоціації юристів (IBAHRI), який на слуханнях представляла його директорка баронеса Гелена Кеннеді. Залученню експертів інституту до справи сприяла ініціатива Президента України Bring Kids Back UA.
Центр прав людини ZMINA, Регіональний центр прав людини та Центр громадянської освіти “Альменда” окремо долучилися до справи як треті сторони. ZMINA разом із Лабораторією журналістики суспільного інтересу також підготувала спільне подання до ЄСПЛ.
Керівниця аналітичного напряму ZMINA Онисія Синюк, говорячи про значення цієї справи, зазначила, що ситуація десяти дітей, які стали предметом розгляду ЄСПЛ, є прикладом системних практик Росії зі стирання української ідентичності.
“Ця справа не одинична, а “зразкова”. У ситуації цих десяти дітей чітко простежуються ширша політика Росії та еволюція системи стирання української ідентичності. Росія започаткувала такі заходи ще у 2014 році — через примусову зміну громадянства, позбавлення зв’язку з Україною та передачу українських дітей у російські сім’ї. Після початку повномасштабного вторгнення ці практики були адаптовані, пришвидшені та поширені на всі окуповані території. Ця справа важлива для висвітлення та юридичної оцінки цих порушень. Саме тому як третя сторона ми намагалися показати ширший контекст, а також навмисність і спланованість дій Росії щодо українських дітей”, — зауважила Онисія Синюк.
Спільну позицію від усіх українських громадських організацій, які долучилися до справи як треті сторони, під час публічних слухань представила експертка з питань міжнародного правосуддя та юридичного аналізу Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська.
У поданні правозахисні організації звернули увагу Суду на ширший контекст порушень прав українських дітей, які Росія системно вчиняє на окупованих територіях України. Зокрема, йдеться про примусове нав’язування російського громадянства, незаконне переміщення та передачу дітей у російські сім’ї, обмеження можливості повернення дітей до України, а також руйнування їхньої української мовної, культурної та соціальної ідентичності.
Автори подання наголосили, що практики примусового переміщення та незаконного усиновлення українських дітей, нав’язування їм російського громадянства, мілітаризації та індоктринації системно застосовувалися Росією в окупованому Криму ще з 2014 року, а після початку повномасштабного вторгнення були поширені на інші окуповані території України.
Як Росія вибудовувала цю систему в Криму
У спільному поданні правозахисники проаналізували, як після окупації Криму Росія поширила на півострів своє законодавство та автоматично оголосила українських дітей громадянами РФ.
Дітей, позбавлених батьківського піклування, внесли до російських баз даних, що створило можливість для їхньої подальшої передачі російським сім’ям за процедурами усиновлення. Автори подання звернули увагу Суду, зокрема, на конфіденційність таких процедур та можливість змінювати персональні дані дітей, що додатково ускладнює їхній пошук і повернення.
Правозахисники також проаналізували багаторічні свідчення про витіснення української мови з освіти в Криму, паспортизацію як інструмент контролю та залучення дітей до російських військових практик.
Після 2022 року ці підходи, за даними авторів подання, почали застосовуватися на інших окупованих територіях України. Йдеться, зокрема, про мілітаризацію та індоктринацію дітей, поширення російських наративів через освіту та позашкільні заходи, а також обмеження можливостей підтримувати зв’язки з Україною.
За даними окупаційної влади, які цитуються у спільному поданні, у 2024 році лише близько 0,5% дітей шкільного віку в Криму вивчали українську як рідну мову.
Таким чином, у спільному поданні йдеться не лише про зміну юридичного статусу дітей, а й про системну політику, спрямовану на зміну їхньої ідентичності, зв’язків з Україною та уявлення про власне майбутнє.
У справі йдеться не лише про десятьох дітей
Під час слухань українська сторона та представники третіх сторін звертали увагу на ширший контекст справи — захист українських дітей, які залишаються на окупованих Росією територіях.
У спільному поданні зазначено, що, за оцінками його авторів, близько 1,6 мільйона дітей можуть залишатися на окупованих територіях України. Для них необхідно забезпечити захист від дискримінації, мілітаризації, індоктринації та культурної асиміляції, а також можливість підтримувати зв’язки із сім’ями та безпечно повертатися в Україну.
ЄСПЛ після завершення слухань перейшов до нарадчої кімнати. Рішення у справі №6719/23 Суд оголосить пізніше.
Запис усних слухань доступний на офіційному сайті ЄСПЛ за цим посиланням.
Заяву №6719/23 УГСПЛ подала від імені десяти дітей. У квітні 2025 року ЄСПЛ повідомив про неї уряд Росії та запропонував надати свої зауваження. Суд зазначив, що заявники скаржаться, зокрема, на примусову зміну громадянства дітей та їхнє можливе усиновлення, що, на їхню думку, позбавило дітей соціальної ідентичності як громадян України.
