У Шабуніна багато ворогів, і складно припустити, хто стоїть за підпалом, – Печончик

Говорили з Тетяною Печончик, головою Центру прав людини ZMINA, про підпал будинку антикорупціонера Шабуніна та зростання числа нападів на активістів.

Ведучі: Анастасія Горпінченко, Євген Савватєєв

Гостi: Тетяна Печончик

Анастасія Горпінченко: Наскільки нині тривожна ситуація, порівнюючи з іншими роками?

Тетяна Печончик: Ми спостерігаємо активізацію нападів після того, як люди вийшли з карантину. Навіть під час карантину ми фіксували, що відбувалися підпали автівок, напади, погрози. У першій половині 2020 року наша організація зафіксувала 48 випадків нападів і переслідувань, минулого року таких випадків було щонайменше 83. Антикорупційні активісти є однією з груп, на які вчиняється найбільше таких нападів, які зазнають різних видів атак. Також змушені констатувати, що всі ці напади надзвичайно погано розслідуються.

Євген Савватєєв: Чи бачите ви точку, коли все це почалося?

Тетяна Печончик: Напади на активістів відбувались і раніше. Наша організація стежить за цією ситуацією після Євромайдану, вже сьомий рік. Вони відбувались і до Євромайдану: за часів Януковича, Кучми, Ющенка. Просто їх було менше, бо було менше активних людей, меншим був їхній вплив. Усі ці напади також показують реальне зростання впливовості громадянського суспільства, громадських активістів. Відповідно, для того, щоб їм протидіяти, різні представники влади й бізнесу організовують отакі от напади. Якщо казати про часи після Євромайдану, коли ми стежимо більш-менш ретельно, то ми спостерігали велику хвилю нападів у 2017–2018 роках.

Після цього кількість трошки пішла на спад, але не критично. Це сталося тому, що про це почали дуже багато говорити в суспільстві, медіа, особливо після розправи над Катериною Гандзюк. Зараз нападники двічі думають перед тим, як вчиняти таку атаку. Як ми бачимо у випадку з Віталієм Шабуніним і підпалом його будинку, навіть це не панацея. Україна досі залишається небезпечною країною для громадських активістів.

Євген Савватєєв: Як би ви оцінили реакцію влади на те, що сталося з будинком Віталія Шабуніна?

Тетяна Печончик: Учора ми зробили заяву, яку підписали понад 40 організацій громадянського суспільства. У цій заяві в нас було декілька вимог: ми вимагали від правоохоронних органів розслідувати напад на будинок Віталія і надати йому охорону. Ми вимагали від президента і Верховної Ради відставки міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Вважаємо, що він є персонально відповідальним за саботування реформи поліції, а саме це причина нерозслідування нападів на активістів.

Хотілося б, щоб було розслідування і певна політична відповідальність очільника відомства, яке відповідає за багаторічне нерозслідування нападів на громадських активістів.

Анастасія Горпінченко: Така ситуація із затягуванням розслідування – загальна тенденція у відомих справах, як напад на Стерненко, чи в регіонах простежується така сама тенденція?

Тетяна Печончик: Публічна увага є одним із чинників, які штовхають розслідування, які точно змушують правоохоронні органи хоча б щось робити. Без кампанії “Хто замовив Катю Гандзюк?” не було б встановлено винних. Микола Новіков, який був “призначений” поліцією на роль цапа-відбувайла, досі сидів би. Тому дуже важливим чинником є суспільна увага до перебігу розслідування.

Після початку війни в Україні зросла взагалі кількість нелегальної зброї на руках у людей: відповідно, знайти виконавця зі зброєю стало простіше. Плюс зросла загальна толерантність до насильства: коли люди постійно отримують інформацію про нові смерті, це перестає лякати й шокувати. Я не схильна виводити якусь конспірологічну теорію, що це якийсь хитрий план, що хтось спеціально дестабілізує ситуацію, тому що в багатьох випадках нападів вони ніяк не пов’язані між собою.

Я пов’язую таку кількість нападів на активістів з тим, що самі люди стали активніші й впливовіші. Це також пов’язане з реформами. Після децентралізації дуже багато коштів пішли на місця, в об’єднані територіальні громади. Люди почали відчувати відповідальність: кошти надходять прямо в їхню громаду; відповідно, починають долучатися, стежити за цим більше, об’єднуються проти вирубувань якихось скверів. Відповідно, вони зустрічають протидію тих людей, які десятиліттями звикли сидіти на корупційних потоках.

Найпростіший спосіб, яким можна залякати активіста, – це фізичний напад, атака на нього чи його майно. Дуже часто перед цим активістам ідуть погрози. Ніхто не нападатиме на активіста, який є невпливовим, який не є перешкодою, який нічого не вирішує. Я пов’язую це з тим, що зростає впливовість громадянського суспільства і водночас залишається нереформованою судова і правоохоронна система.

Анастасія Горпінченко: Чи обговорювали ви з Віталієм Шабуніним припущення стосовно замовників підпалу, стосовно того, яке з розслідувань стало причиною таких дій?

Тетяна Печончик: Центр протидії корупції, який очолює Віталій Шабунін, – одна з найвідоміших і найвпливовіших антикорупційних організацій в Україні. Вони були причетні до ключових реформ, ведуть низку антикорупційних розслідувань, роблять багато публікацій. Дуже важко сказати, хто саме може бути причетний до цієї атаки. Шабуніна і ЦПК переслідують уже багато років, це не перший інцидент. У Шабуніна багато ворогів, і складно припустити, хто стоїть за підпалом.

Повну версію розмови можна прослухати тут.