Вісім відеоісторій про те, як здобути громадську підтримку для захисту своїх прав

Центр прав людини ZMINA в партнерстві з Нідерландським Гельсінським комітетом у межах кампанії #BringHumanRightsHome презентує серію відеоісторій, що надихають, про боротьбу за права людини з восьми країн.

Це історії про звичайних громадян з України, Азербайджану, Угорщини, Казахстану, Польщі, Росії, Туреччини та Нідерландів, права яких були порушені. Попри погрози від могутніх опонентів, фінансові труднощі, спротив влади вони не здалися та об’єднали для боротьби свої громади – і перемогли. 

Можливість знову дихати: як селяни боролися проти свиноферми

Українська історія розповідає про мешканців села Білики на Полтавщині. Їхнє життя перетворилося на пекло, коли у 2012 році російський бізнесмен відкрив там свиноферму. На ній тримали 60 тисяч тварин замість дозволених 6 тисяч, використовуючи відкриту каналізаційну систему: гній та хімікати потрапляли в сільські водойми, а запах газів ставав нестерпним, отруюючи людей. Тоді вони вийшли на протест із вимогою привести свиноферму до всіх екологічних норм.

Селяни блокували роботу ферми вдень і вночі. Боротьба тривала майже п’ять років. Їх залякували судовими позовами, проти них залучали поліцейських, які били протестувальників і ламали їм руки. Однак люди не здались і зрештою виграли справу.

Роми виступили проти бездіяльності поліції

Друга історія – з Угорщини. Це ролик про ненависть до ромів, проти яких виступило кількасот людей. “Циганські злочинці, ви помрете!” – кричав натовп, кидаючи пляшки та каміння в ромські родини в угорському місті Девечер. Присутніх поліцейських благали щось зробити, але вони не поспішали реагувати.

Як сам напад, так і бездіяльність поліції стали важким ударом для всієї ромської громади. Суди всіх інстанцій відмовлялися ставати на бік потерпілих. Тоді вони пішли до ЄСПЛ – і перемогли: бездіяльність поліції визнали протиправною, а на інших расистських демонстраціях поліцейські стали діяти відповідальніше. Ромська громада подала реальний приклад того, що відстоювати свої права і потрібно, і ефективно.

Польських учительок звільнили під час декретної відпустки

Коли Івона була в декретній відпустці, їй повідомили, що вона більше не має роботи. Її та ще 11 учительок приватної школи звільнили під час вагітності або догляду за дитиною, а роботодавець зник.

Жінки потрапили в кафкіанську ситуацію: у школі заявили, що вчительки самі стали жертвами, а в усьому винна приватна компанія, яка їх наймала. Тоді вони вирішили боротися за свої права. Що було далі – дивіться в нашій третій історії.

Аліф бореться проти знесення його будинку нафтовою компанією

Четверта історія розповідає про Аліфа з Азербайджану, який бореться проти знесення його будинку державною нафтовою компанією, на яку він працював. Щоб розробляти нові родовища, від чоловіка за допомогою погроз і судових позовів вимагали знести будинок, у якому він з родиною прожив 40 років. 

Аліф звертався до президента, парламенту, судів – безрезультатно. Проте він вирішив боротися далі й пішов до Європейського суду з прав людини. Наразі Аліф очікує рішення суду: якщо переможе – це стане потужним прикладом для багатьох людей, які проживають у районі нафтових родовищ Баку.

Активісти захистили екологію гірської долини від будівництва гідроелектростанції

П’ята історія – про турецьких активістів Бірхана і Тугбу, які полишили життя в багатомільйонному Стамбулі, щоб жити посеред природи в гірському будиночку долини Алакір. Але щастя пари тривало недовго: одного дня їх раптом потривожили бульдозери та бензопили – енергетична компанія почала будівництво великої гідроелектростанції, що могло стати катастрофою для екології долини.

Здавалося б, що можуть зробити дві людини проти великої компанії, яка не гребувала присилати до них озброєних людей з погрозами переламати руки й ноги? Але роки боротьби принесли їм перемогу: долині Алакір надано статус заповідника першого ступеня. 

Після ув’язнення і катувань Жаслан став боротися за права людей з інвалідністю

Шоста історія – з Казахстану. Опинившись у в’язниці за сфабрикованою справою, Жаслан на власному досвіді відчув, з якими проблемами стикаються люди з інвалідністю в ув’язненні. Його позбавили основних потреб, які необхідні людині на візку, і помістили в одиночну камеру, де він страждав від постійних пролежнів. Так, наче і цих порушень його прав було не досить, тюремники постійно били та катували чоловіка.

Після восьми років ув’язнення Жаслан вийшов на волю. Досвід у в’язниці травмував його, але також і надихнув: він став знімати репортажі про доступність його рідного міста Нур-Султан для людей на візках, розповідаючи про проблеми людей і домагаючись реальних змін у міській інфраструктурі. 

Жінки домагаються справедливості через своє знищене гірське село

Сьома історія оповідає про боротьбу героїчних жінок з Дагестану. У 2014 році в їхньому маленькому селі провели “антитерористичну операцію”. Всіх селян вигнали, а коли дозволили повернутися – село було непридатним для життя. Усі прохання про виплати компенсацій за зруйновані домівки були проігноровані.

Попри погрози силовиків і обіцянку “кинути в річку” всіх незгодних, група дагестанських жінок організувала спротив селян, щоб посадовці були притягнуті до відповідальності за свої дії. Дивіться, що з цього вийшло.

Сусіди об’єднуються, щоб зупинити протиправну систему спостереження

Остання, восьма історія – з Нідерландів. Уявіть, що у вашому районі запровадили систему цифрового спостереження за громадянами, пояснюючи це боротьбою із шахрайством. Система збирає ваші персональні дані й створює “досьє неблагонадійних”.

Припустимі методи задля боротьби із шахраями? Мешканці Роттердама з цим не погодились і подали на уряд до суду, привернувши до цієї справи увагу всієї країни. 

Відео з презентацією історій і розмовою з героями роликів дивіться тут.