Хто такі колаборанти і як їх карають
На тлі деокупації частини захоплених Росією територій України у судах більшає проваджень щодо колабораціонізму. Покарання буває дуже різним. За що загрожує тюрма, а за що ні – у статті DW.
“Референдум” під дулом автомата. Донеччина, 23 вересня. Фото: AA / picture allianceЖінки з урнами для голосування і списками виборців ходять від дверей до дверей в окупованих містах України в супроводі озброєних до зубів людей у військовій формі – у мережі ширяться численні відео з камер спостереження, які документують, як проходить на захоплених Москвою територіях незаконний “референдум” про приєднання до Російської Федерації. Жінкам на відео в разі деокупації Україною цих територій загрожує до 10 років позбавлення волі. Таке покарання передбачає за участь в організації та проведенні незаконних виборів або референдумів на тимчасово окупованій території частина 4 статті 111-1 Кримінального кодексу України. Ухвалені навесні цього року законодавчі зміни вперше визначили, що таке колабораційна діяльність і чим вона загрожує громадянам України.
Може, 10 років тюрми, а може, й нічого
На практиці, однак, застосування нових норм виявляється неоднорідним, констатують правники. З одного боку, визначення складу злочину виписано подекуди нечітко. Крім того, у багатьох випадках покарання може сильно різнитися на розсуд прокурорів і суддів. Наприклад, за участь в організації окупаційних “референдумів” суд може посадити на 10 років, а може лише заборонити на деякий час вести певну діяльність. Може конфіскувати майно, а може й не конфіскувати.
Органи досудового розслідування в кожному окремому випадку муситимуть дослідити, чи була участь у роботі відповідних “виборчих комісій” добровільною, чи здійснювалася під примусом, пояснив у розмові з DW правник, професор Києво-Могилянської академії Микола Хавронюк. “Якщо ми говоримо про фізичний примус, то про кримінальну відповідальність не йдеться. Якщо на людину тиснули психічно, то кваліфікація залежить від того, чи були наслідки, яких боялася ця людина, тяжчими, ніж наслідки вчиненого нею діяння”, – пояснює директор Центру політико-правових реформ.
З огляду на те що наслідком участі в організації “референдумів” від окупантів є анексія частини території України, то наслідки є вкрай тяжкими для цілої держави, і знайти виправдання цим діям з огляду на тиск буде непросто, вважає Хавронюк. “Покарання до п’яти років позбавлення волі суд може замінити випробувальним терміном. Тим, хто несе особливу відповідальність за організацію референдумів, очолює комісії і примушує до співучасті інших, може загрожувати і 9, і 10 років реального тюремного терміну”, – зазначає експерт.
Де пособник, де колаборант?
Водночас Олена Луньова з Центру прав людини ZMINA вважає, що люди, які допомагають зміцнювати на захоплених територіях окупаційну владу, є зрадниками й вигадувати для них нові статті про колабораціонізм узагалі не мало сенсу. Натомість судити їх треба за державну зраду, вважає правозахисниця. “Зараз прокурори й судді часто не можуть чітко провести межу, де закінчується державна зрада, де починається колабораціонізм, а де пособництво. До цього ще й додали прославлення ворога – стаття 436 прим. 2. Отже, ми маємо багато статей, які про одне й те саме. І дієвого розмежування нема. Але ж це велика різниця щодо покарання”, – критикує Луньова.
За одне й те саме діяння, зазначає вона, людину можуть позбавити права обіймати посади в органах державної влади на 10 років, а можуть і посадити на п’ять років до в’язниці. “Наприклад, чоловіку, який очолив херсонське відділення “Промсвязьбанку”, інкримінували “пособництво”. Натомість жінка, яка очолила відділення “держбанку” в “ЛНР”, отримала звинувачення в колабораційній діяльності”, – наводить приклад Олена Луньова. Вона критикує, що статті про колабораціонізм виписано надто формально, а передбачене покарання в багатьох випадках не враховує, наскільки суспільно небезпечні наслідки конкретних дій.
Коли окупанти “попросили” баранини
Левова частка вироків за статтею про колабораціонізм, доступних у судовому реєстрі наразі, стосуються схвалення дій окупантів у соцмережах або в громадських місцях. За це здебільшого карають позбавленням права обіймати посади в органах державної влади й місцевого самоврядування на 10 років. Ще одна “популярна” норма: частина 4 статті 111-1 Кримінального кодексу – колабораційна діяльність, яка полягає в “передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора”. Під це визначення, як засвідчує практика, може підпасти що завгодно: від “добровільного” передання окупантам харчів, цигарок і алкоголю до надання їм можливості зарядити мобільні телефони. Найбільше людей за цією статтею, як випливає із судового реєстру, засуджують у деокупованих ще навесні районах Сумщини. Комусь за годування окупантів присуджують штраф у понад 17 тисяч гривень, комусь тюремне ув’язнення з випробувальним терміном.
Фото: AP / picture allianceНайбільше не пощастило раніше судимому мешканцю Охтирського району Сумської області, який проведе у в’язниці один рік і три місяці за те, що передав росіянам дві тушки баранини. Суд у Сумах наприкінці серпня постановив, що колаборант “тим самим забезпечив окупаційну діяльність” росіян, а натомість “отримав привілеї у вільному та безперешкодному переміщенні окупованою територією села”. Водночас у вироку зазначено, що чоловік “добровільно” зарізав двох баранів. Однак далі за текстом зазначається, що окупанти його про це “попросили”.
Наскільки добровільним є щось, про що тебе попросили озброєні окупанти? На таке питання чинний закон не дає однозначних відповідей, каже Микола Хавронюк. “Слід уточнити, що ініціатива щодо передачі матеріальних ресурсів окупантам має виходити саме від колаборанта, а не від окупантів. Крім того, коли ми говоримо про колабораціонізм, мало би йтися не про двох баранів, а про щось значно більше”, – наголошує експерт. Хавронюк брав участь у розробленні змін і уточнень до законодавства про колабораціонізм, зареєстрованих у серпні депутатом від “Голосу” Ярославом Юрчишиним. Документ передбачає точніше визначити поняття “колабораційна діяльність” і відокремлення його від інших злочинів, таких як державна зрада.
Читайте повний матеріал.
