Етапування за тисячу кілометрів: чому окупанти везуть політв’язнів з Криму у віддалені російські в’язниці

Окупанти з початку 2024 року етапували з Криму до в’язниць на території РФ 14 політичних в’язнів, дев’ять з них — кримські татари. Самі умови переміщення за тисячу кілометрів від півострова є дуже складними для ув’язнених. Також етапування у віддалені російські в’язниці ускладнює доступ до них адвокатів й родини.

Менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA Вікторія Нестеренко у коментарі Суспільне Крим назвала такі дії росіян ще одним методом тиску на політв’язнів. Водночас колишній бранець Кремля, перший заступник глави Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял та його дружина Левіза розповіли детальніше про процес етапування на своєму досвіді.

“Ти півтора місяця просто не знаєш, де знаходиться твоя близька людина, і ти не маєш ні зв’язку, ні взагалі нічого”, — згадує етапування чоловіка з кримського СІЗО до колонії в російському Мінусинську Левіза Джелял.

Мінусинськ Красноярського краю Росії розташований за понад 5 тисяч кілометрів від Криму. Для того, щоб дістатись міста, Наріман Джелял проїхав такий шлях: Сімферополь-Краснодар-Двубратський-Саратов-Оренбург-Челябінськ-Новосибірськ-Красноярськ-Мінусінськ.

“Я відкривала просто мапу і розуміла, де він міг перебувати — тобто по дорозі, і просто писала листи в установи, в СІЗО, в’язниці, які розташовані по дорозі до Мінусинська. Це знаєте, як голкою в небо. Мені звідти приходили листи, що його (тут — ред.) немає, там його немає”, — зазначила дружина колишнього політв’язня.

Наріман Джелял був у російському полоні з 2021 року. Його та ще двох кримських татар Азіза та Асана Ахтемових затримали у сфабрикованій справі про підрив газогону біля Перевального під Сімферополем в Криму. 28 червня 2024 року зі ще дев’ятьма цивільними чоловік повернувся в Україну в рамках обміну. Своє етапування він пам’ятає в деталях.

“Етапування — дуже складний процес. Треба багато і фізичних, і моральних сил, щоб його прожити, бо відбувається дуже різне… По дорозі ми заїхали спочатку на перше СІЗО, забрали звідти ще багато людей і автотранспортом, автозаками ми вирушили на Краснодар. Перед переїздом на материкову частину, тобто в Росію безпосередньо, ми зупинилися в керченській колонії, де нам дали холодну їжу поїсти”, — розповів кримський татарин.

Нариман Джелял. Фото: NV, Артем Галкин.

Із Сімферополя чоловіків вивезли о 06:00-07:00 ранку. До краснодарського СІЗО їх привезли о 22:00. У камері було по 20 людей з відкритим туалетом. Під ранок кримських ув’язнених перевели в окрему “транзитну камеру” на декілька днів.

У Двубрацьку Краснодарського краю кримських татар поселили на три тижні у колонію суворого режиму. Далі потягом їх відправили до Волгограда, де Асана Ахтемова відправили до Владимира, а Нарімана повезли далі.

У Красноярську по дорозі йому видали на три дні пайки — все зі свинини, яку мусульмани не їдять з релігійних причин. Джелял все віддав іншим в’язням, а йому віддали пляшку ікри і хлібці, на чому він й тримався ці дні.

Етапування з Криму тривало майже півтора місяці. 20 листопада Наріман Джелял прибув до в’язниці Мінусинська.

Правозахисники наголошують, що окупаційна влада свідомо запроторює кримських політв’язнів у колонії в найвіддаленіших куточках Росії.

“Нібито у в’язницях і колоніях в Криму не вистачає місць, але також це момент додаткового тиску на політв’язня, бо окупаційна влада переслідує й незаконно утримує політичних в’язнів… Вони їх ось так депортують на свою територію для відбування покарання. Вставляють у жорсткі рамки: дуже часто це ненадання медичної допомоги, це можуть бути тортури, нелюдське ставлення, ізоляція, це штрафний ізолятор, одиночна камера… Етапування політичного в’язня з Криму на територію Росії ускладнює доступ до нього адвоката й родини”, — повідомила менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA Вікторія Нестеренко.

Вікторія Нестеренко

Левіза Джелял з двома дітьми цьогоріч в середині червня їздила до Мінусинська на тривале побачення до чоловіка в колонії. Дорога тривала три доби в один бік. Шлях з Криму і назад обійшовся родині у 100 тисяч гривень.

“Ми навіть нещодавно з дружиною порахували, вона приїздила до мене на побаченні на три дні, з дітьми, і от вона витратила близько 100 тисяч гривень — це якраз щорічна фінансова допомога нашої держави політв’язню. От держава дала, і ти за одну таку поїздку просто витратив її”, — зауважив Наріман Джелял.

Проте не всім родинам політв’язнів вдається отримати державні виплати. Зокрема, через неможливість приїхати на підконтрольну Україні територію, щоб оформити документи.

Аби цей шлях був коротшим, дружини бранців Кремля подають численні адміністративні позови до російських судів щодо переведення чоловіків у колонії ближче до Криму. Його готувала й дружина Джеляла, але його вдалося повернути в рамках обміну, тому вже не було необхідності.

Як наголосила Вікторія Нестеренко, жоден подібний позов не був результативним.

“Як ми бачимо, зазвичай, це нічим позитивним не закінчується. Суди розглядають ці позови й залишають все в силі. Я не пам’ятаю, щоб був хоча б один кейс, щоб політв’язня перемістили ближче до Криму”, — зазначила вона.

Повну версію матеріалу читайте тут.