Правозахисники передають задокументовані порушення економічних, соціальних і культурних прав на окупованих територіях України до ООН

Під час 60-ї сесії в Женеві Рада ООН з прав людини провела паралельний захід під назвою “Від дискримінації до демографічної інженерії: системні порушення економічних, соціальних і культурних прав на окупованих територіях України”. Захід зібрав дипломатів з різних країн та привернув увагу до розгляду дій Російської Федерації Комітетом ООН з економічних, соціальних і культурних прав, який у своїх підсумкових висновках задокументував серйозні порушення.

Захід розпочався із закликів звернути увагу на людські втрати, спричинені російською окупацією українських територій. Посол Євген Цимбалюк, постійний представник України при ООН у Женеві, наголосив: “Не маючи можливості перемогти Україну військовим шляхом, Росія вдалася до методів, спрямованих на підрив українського духу, атакуючи самі основи людського життя — нашу культуру, нашу мову, нашу освіту, наші домівки й навіть наше право на здоров’я. У контексті неприпинюваної окупації Росією українських територій системні порушення прав людини, включно з економічними, соціальними та культурними правами, стали інструментами контролю. Мешканці Криму та інших тимчасово окупованих регіонів стикаються з дискримінацією та стигматизацією за політичними, національними та мовними ознаками“.

Посолка Великобританії з прав людини та заступниця постійного представника Великобританії при ООН у Женеві Елеанор Сандерс додала, що за майже 12 років після російської окупації в Криму виросло покоління дітей, які зростали в умовах культурного пригнічення та заперечення ідентичності: “Корінні жителі Криму, включно з кримськотатарською громадою, позбавлені доступу до медичного обслуговування, своєї власності, освіти, а в деяких випадках і своєї мови. Ми знаємо, що велику кількість дітей було примусово депортовано та мілітаризовано. Це є демографічною маніпуляцією“.

Кримська татарка і експолітув’язнена Леніє Умерова поділилася своєю історією: “У 2014 році, коли Росія захопила Крим, мені було лише 16. Росія поставила мене перед вибором: залишитися в окупації та взяти російський паспорт чи поїхати з дому. Примусова паспортизація на окупованих територіях України — це форма насильства. Без російського паспорта ти не можеш здобути освіту чи отримати допомогу в лікарні; ти не впевнений у завтрашньому дні, бо твоє житло можуть відібрати й віддати військовим“.

Вона розповіла, що 2022 року її викрали російські спецслужби, коли вона їхала до свого важкохворого батька. Причиною викрадення стало її кримськотатарське походження та відмова прийняти російський паспорт. Леніє провела майже два роки в російських в’язницях.

“Ти думаєш, що такі речі трапляються тільки в кіно, але коли Росія стукає у твої двері, ти розумієш, що це кіно про тебе. Тільки уявіть: викрадення, холодні камери — бетонні та сталеві клітки для людей. Мішки на голові. Нескінченні допити. Постійний психологічний тиск. Відчуття, що твоє життя більше не належить тобі. Ці місця створено не для покарання. Їх створено, щоб зламати твоє тіло, розум та ідентичність“, — розповіла Умерова.

Тетяна Жукова, менеджерка з міжнародної адвокації ZMINA, підтвердила, що умови утримання під вартою як на окупованих територіях, так і на території Російської Федерації є неприйнятними та нелюдськими. Ув’язнених тримають у переповнених камерах, катують, систематично позбавляють необхідної медичної допомоги та обстежень, відмовляють у доступі до ліків, терміновій шпиталізації, їхні прохання та скарги постійно ігнорують.

“У серпні 2023 року ми представили список Гафарова-Ширінга – список кримських політв’язнів, які потребують невідкладної медичної допомоги. На той час було 45 політв’язнів із проблемами зі здоров’ям, принаймні 21 з них перебував у критичному стані. Станом на 2025 рік ZMINA має інформацію про приблизно 100 політв’язнів, які мають проблеми зі здоров’ям, 46 із яких узагалі не отримують необхідної медичної допомоги. Це свідчить про невтішну тенденцію: за останні два роки стан здоров’я політв’язнів погіршився вдвічі“, — підкреслила Жукова.

У багатьох випадках політв’язні страждають від численних хронічних захворювань, які часто ускладнюються травмами, отриманими під час ув’язнення, або неналежним лікуванням інфекцій. Деякі захворіли під час ув’язнення, а інші мають інвалідність, через яку ув’язнення є несумісним з їхнім станом. Жукова наголосила, що відмова в праві на охорону здоров’я може бути фатальною: троє кримських політв’язнів — Костянтин Ширінг, Джеміль Гафаров і Рустем Віратті — уже померли за ґратами.

“Росія масово використовує право на охорону здоров’я як зброю проти політв’язнів і цивільних ув’язнених у межах своєї політики переслідувань. Вона відкрито ігнорує фундаментальні цінності Ради з прав людини та міжнародного права, покликані захищати не тільки Україну, але й усіх нас“, — підсумувала Жукова.

Ельвіс Чолпух, президент Асамблеї кримських організацій у Європі, додав, що переслідування місцевого населення, систематична заборона представницьких органів кримськотатарського народу, скорочення кількості шкіл і класів із кримськотатарською мовою навчання, а також перевезення артефактів з незаконних розкопок у Криму до Росії — усе це елементи колоніальної політики, яку Російська Федерація послідовно проводить в окупованому Криму.

“Ця політика є прямим продовженням практики русифікації та колонізації Криму радянським режимом. Її метою є знищення національної ідентичності та культурної спадщини кримського народу (кримських татар), їхня маргіналізація в суспільному та політичному житті, а також витіснення з історичної батьківщини“, — пояснив Чолпух.

Адвокатка Центру громадянської просвіти “Альменда” Валерія Куберська наголосила, що діти є ще однією вразливою категорією населення. Вона зазначила, що під окупацією перебуває приблизно 1,6 мільйона неповнолітніх. Протягом 11 років Росія створювала складну систему їхнього ідеологічного оброблення та мілітаризації.

“Аналіз російських підручників на окупованих територіях показує, що освіта зосереджена на героїзації війни, мілітаризації дітей та знищенні їхньої української ідентичності. Є очевидні випадки пропаганди війни: систематична героїзація російських солдатів активно здійснюється через освітні та позашкільні заходи. Крім того, Росія майже повністю заблокувала доступ до української освіти, не залишивши вибору дітям та їхнім батькам“, — сказала Куберська.

Вона додала, що Росія систематично використовує інструменти “боротьби з екстремізмом” як засіб репресій проти української ідентичності. Діти, вчителі та батьки, які демонструють проукраїнську позицію, потрапляють під пильний нагляд.

“Інструменталізація Росією освітнього процесу й так званих антиекстремістських заходів слугує не тільки для контролю поведінки, а й для переформування свідомості молодого покоління відповідно до російських наративів. Це виявляється в нав’язуванні російської ідентичності, дискредитації українських символів та історії, а також у створенні атмосфери страху та покірності. Результатом є формування спотвореної або подвійної ідентичності, що в довгостроковій перспективі підриває зусилля з реінтеграції та загрожує єдності українського суспільства“, — підсумувала Валерія.

Леніє Умерова, Валерія Куберська, Тетяна Жукова, Катерина Рашевська

Катерина Рашевська, експертка Регіонального центру прав людини, підсумувала, що всі ці практики, включно з депортацією та примусовим переселенням дітей, їхньою індоктринацією та мілітаризацією, знищенням та привласненням культурної спадщини, колонізацією окупованих територій російськими громадянами та масовим незаконним захопленням приватної власності, становлять примусову зміну демографічного складу на окупованих територіях.

“По суті, це спроба заперечити право України на існування як суверенної держави та силоміць підкорити частину українського народу“, — зазначила Рашевська.

“І ось що болить найбільше: це відбувається не на темних сторінках історії — це відбувається зараз, у 21 столітті. У світі, який уміє літати в космос, але досі не навчився зупиняти репресії та депортації. У світі, який говорить про права людини на форумах, але не з’являється там, де ці права систематично порушуються, день у день. Сьогодні не говорімо про співчуття. Не захоплюймося сміливістю. Діймо!“ — закликала колишня політув’язнена Леніє Умерова.

Міністерка-радниця Габріела Буато Пільна, заступниця постійного представника Чеської Республіки при ООН у Женеві, процитувала Вацлава Гавела, колишнього президента Чехословаччини, а потім Чеської Республіки, який сам був політв’язнем: “Надія — це не переконання, що все буде добре, а впевненість, що все має сенс, незалежно від того, як усе складеться“.

Модератором паралельного заходу виступив Дейв Елсероад, керівник відділу адвокації та Женевського офісу Фонду “Дім прав людини”. Організаторами заходу виступили Постійне представництво Чеської Республіки, Постійне представництво України, Постійне представництво Великої Британії, Центр прав людини ZMINA, “Крим SOS“, Центр громадянської просвіти “Альменда”, Регіональний центр прав людини та Дім прав людини Крим. Захід став можливим завдяки фінансовій підтримці Міністерства закордонних справ Чеської Республіки.

У межах адвокаційного візиту до Женеви правозахисники також зустрілися з представниками різних держав, що мають місії при ООН, спеціальними представниками ООН та Міжнародним комітетом Червоного Хреста.