У Празі та Брно пройшли Crimea Days 2026: серед центральних тем — окупований Крим
17 вересня в Празі та Брно розпочалися Crimea Days 2026, які об’єднали правозахисників, журналістів, політиків, дипломатів і представників чеської, української та кримськотатарської громад. Програма на кілька днів охоплює дискусії, кінопокази, виставки, лекції, концерти та дипломатичні заходи. Ініціатива покликана утримувати тему окупованого Криму серед пріоритетів міжнародного порядку денного: давати голос людям, які живуть в окупації, знайомити з кримськотатарською культурою та історією національного руху кримських татар. У центрі уваги також ширші наслідки російської окупації Криму для міжнародного права, європейської безпеки та Чорноморського регіону — і, зрештою, для всіх нас.
Перший день заходів розпочався з пресконференції в Празі, де експерти зустрілися з журналістами, щоб обговорити ключові проблеми життя під російською окупацією. Йшлося про дедалі більші обмеження свободи слова в Криму, переслідування та зростання частки жінок серед політичних в’язнів, а також систематичне порушення прав корінного народу півострова. Спікери також говорили про мілітаризацію та індоктринацію дітей, їхнє примусове переміщення з окупованого Криму, незаконність проведення виборів до Державної думи Росії на окупованій території та використання пропаганди й примусу для залучення людей до голосування. Учасникам також запропонували оглянути фотовиставку ZMINA “Крим очима громадянських журналістів: 10 років у неволі”, яка показує повсякденні реалії життя мешканців окупованого Криму.
Під час дискусії учасники неодноразово поверталися до ширшої проблеми: наслідки того, що відбувається в Криму, виходять далеко за межі півострова. “Відсутність реакції на російську окупацію Криму уможливила те, що ми бачимо зараз: російську агресію проти всієї України. Усе почалося саме там. Тому Крим має залишатися частиною всіх обговорень, пов’язаних з війною Росії“, — зазначила Марія Суляліна з Центру громадянської просвіти “Альменда”.
Далі в парламенті Чехії відбулася конференція “Крим у фокусі: права людини, міжнародне право та європейська безпека”. Захід, організований за підтримки депутата Палати депутатів парламенту Чехії Карела Дворжака, об’єднав експертів для обговорення реалій життя в окупації, впливу дій Росії на міжнародне право та регіональну безпеку, а також шляхів посилення механізмів притягнення до відповідальності за порушення й підтримки постраждалих. Модерував конференцію Павел Гавлічек з Association for International Affairs.
Конференцію відкрили вітальними виступами Карел Дворжак, радник-посланник Посольства України в Чехії Віталій Усатий та заступниця директора Департаменту прав людини та політики трансформації Міністерства закордонних справ Чехії Зденька Цайсова.
Одним зі спікерів став Владислав Єсипенко, український журналіст і колишній політв’язень, який провів понад чотири роки в російській неволі. Він розповів про свій арешт в окупованому Криму в березні 2021 року, катування з боку співробітників ФСБ та вирок, який окупаційний суд ухвалив за сфабрикованими обвинуваченнями.
Він також розповів про інших українських політв’язнів, зокрема свого друга Костянтина Ширінга, засудженого до 12 років позбавлення волі, який помер у російській в’язниці у 2023 році, та 71-річну Галину Довгополу, яка досі перебуває в ув’язненні в Росії й нещодавно перенесла інсульт. Єсипенко водночас згадав справи журналістів Дмитра Штиблікова, Олексія Бессарабова та Володимира Дудки, а також журналістки Вікторії Рощиної, яка зазнала катувань і загинула в російській неволі у 2024 році. “Я розповів вам про ці випадки, щоб ви знали, що роблять з українськими журналістами та патріотами на окупованих територіях“, — сказав Єсипенко, закликавши міжнародних партнерів України сприяти звільненню тих, хто досі перебуває в неволі.
Менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA Вікторія Нестеренко навела загальні дані про переслідування журналістів Росією: “Сьогодні нам відомо про щонайменше 27 журналістів, яких Росія незаконно ув’язнила. Із них 17 — з тимчасово окупованого Криму“. Вона зазначила, що деяких з них викрали, як-от громадянську журналістку та правозахисницю Ірину Данилович, а інші зазнали катувань чи нелюдського поводження та тривалого тримання в штрафних ізоляторах, зокрема журналіст Ремзі Бекіров.
Тиск не обмежується фізичними переслідуваннями. Російська окупаційна влада дедалі частіше використовує економічні та правові інструменти, щоб змусити журналістів і правозахисників замовкнути. У травні 2025 року кримськотатарську правозахисницю та громадянську журналістку Лутфіє Зудієву внесли до російського реєстру “іноземних агентів”. До кінця літа цю практику поширили на рух “Кримська солідарність” і низку громадянських журналістів, які роками документували порушення прав людини на півострові.
“Наслідки цієї політики вже відчутні — Крим стає менш видимим як в Україні, так і за її межами“, — зазначила Нестеренко.
Далі учасники обговорили ще один дедалі помітніший аспект політичних переслідувань — зростання кількості жінок, яких ув’язнює Росія. Ірина Баран Ель Ґхалі з Кримської правозахисної групи розповіла, що до повномасштабного вторгнення Росії українські правозахисні організації зафіксували не більш ніж п’ять жінок серед кримських політв’язнів. Нині в ув’язненні перебувають щонайменше 83 цивільні жінки з Криму та окупованих частин Херсонської й Запорізької областей, з них 32 — з півострова. Строки ув’язнення також різко зросли: вироки на 15–16 років стали поширеними, а найдовший строк сягає 22 років.
“Жінок переслідують за проукраїнську позицію, підтримку рідних-політв’язнів, нібито причетність до руху опору, журналістську та громадську діяльність — і дедалі частіше просто за те, що вони є дружинами чи матерями вже ув’язнених чоловіків“, — зазначила Баран.
Під час другої панельної дискусії учасники перейшли від окремих випадків переслідувань до ширших наслідків російської окупації для міжнародного права та європейської безпеки. Менеджерка з міжнародної адвокації Центру прав людини ZMINA Тетяна Жукова наголосила, що проблема полягає не у відсутності міжнародних норм, а в нездатності забезпечити їхнє дотримання, коли впливові держави вирішують їх ігнорувати.
“Міжнародне право вразливе без механізмів забезпечення його дотримання, — зазначила Жукова, звернувши увагу на особливий виклик, який становить Росія як ядерна держава та постійний член Ради Безпеки ООН. — Що це за правова система, у якій від жертви очікують дотримання кожної норми, тоді як агресор може просто вирішити їх не дотримуватися?”
Жукова закликала посилювати механізми притягнення до відповідальності, зокрема й надалі підтримувати Міжнародний кримінальний суд і Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України, а також застосовувати універсальну юрисдикцію в національних судах. Вона також наголосила на необхідності продовжувати розбудову міжнародної системи компенсації шкоди: після створення Реєстру збитків для України має запрацювати дієвий компенсаційний механізм, мандат якого повинен охоплювати випадки завдавання шкоди починаючи з 2014 року.
Жукова наголосила на прямому зв’язку між притягненням до відповідальності та європейською безпекою: не можна допустити, щоб агресія стала стратегією, яка дозволяє захоплювати території чи домагатися політичних поступок. Попередню агресію Росії в Молдові, Грузії, українському Криму, Донецьку та Луганську не зупинили, а відсутність належної реакції сприяла створенню умов для повномасштабного вторгнення в Україну. З кожним метром окупованої української території російська військова інфраструктура та гібридна діяльність наближаються до решти Європи.
Водночас, додала Жукова, міжнародна спільнота у своїх діях має пам’ятати про людей, які стоять за цифрами. Вона закликала посилювати тиск задля звільнення українських цивільних бранців і повернення українських дітей та запропонувала зосередити роботу на чітко визначених групах людей, яких потрібно повернути додому, — зокрема, журналістах, правозахисниках, жінках, літніх людях і людях з тяжкими захворюваннями. Вона також закликала підтримувати увагу до політв’язнів: поширювати їхні історії, писати їм листи та ставати їхніми менторами.
Катерина Рашевська з Регіонального центру прав людини наголосила, що готувати підґрунтя для відновлення справедливості в Криму потрібно вже зараз, не відкладаючи цю роботу до деокупації. Вона закликала поліпшити координацію між українськими та міжнародними судовими й правозахисними механізмами, посилити заходи зі збереження доказів і захисту свідків та забезпечити дієве відшкодування збитку постраждалим від окупації, зокрема через майбутню Міжнародну компенсаційну комісію та механізми використання заморожених російських активів.
Під час дискусії також ішлося про санкції як інструмент забезпечення реальних наслідків для винних у порушеннях. Сабіна Ільяс, співкоординаторка КримSOS, наголосила, що санкції — це не лише політичний сигнал, а й спосіб обмежити роботу окупаційного апарату та не допустити, щоб винні в порушеннях вважали Європу безпечним місцем для своїх активів і діяльності. “Санкційний тиск — це не дипломатична розкіш, а життєво необхідна складова глобального захисту“, — зазначила Ільяс, закликавши посилити контроль за дотриманням санкцій і застосовувати цільові заходи проти причетних до політичних переслідувань та порушень прав людини в окупованому Криму.
Фото: акція солідарності з українськими бранцями в російських в’язницяхУчасникам також запропонували відвідати “Віртуальний простір пам’яті: Музей кримського спротиву” — цифровий імерсивний 3D-проєкт, який документує російські репресії, окупацію Криму та історії політичних в’язнів.
Програма заходів вийшла й за межі конференційної зали. У Празі учасники переглянули документальний фільм “Заморожені” про насильницькі зникнення в окупованому Криму. У Брно показали документальний фільм “Хроніка окупації”, присвячений історії окупації Криму впродовж століть та кримськотатарському національному руху. А в Університеті Масарика відбулася лекція Гульнари Абдулаєвої про історію кримських татар і сучасні виклики, з якими вони стикаються.
Ініціативу Crimea Days in Czechia 2026 організовують Дім прав людини “Крим” та його організації-учасниці, зокрема “Кримський процес”, Центр прав людини ZMINA, Кримська правозахисна група, КримSOS, Регіональний центр прав людини та Центр громадянської просвіти “Альменда”, у співпраці з партнерами: Кримським проєктним фондом Q-hub, CrimeaVox Media, People in Need, Nesehnuti, Празьким центром громадянського суспільства, Generation for Ukraine та Посольством України в Чехії.
