На Crimea Days у Чехії правозахисники обговорили когнітивну окупацію українських територій
18 вересня, у другий день Crimea Days, у Празі та Брно відбулися дискусії про життя під російською окупацією, порушення прав людини та міжнародну реакцію на події в Криму й на інших окупованих територіях України. Заходи об’єднали правозахисників, дипломатів, дослідників і журналістів, які говорили про людей, що залишаються в окупації, тих, кого переслідують за спротив, а також про інструменти, які допомагають привертати увагу до їхніх справ і домагатися справедливості.
Дипломатичний брифінг. Фото: Місія демократичних сил БілорусіУ Празі учасники зустрілися з представниками Міністерства закордонних справ Чехії. У центрі розмови був простий факт, який часто лишається поза увагою: окупована територія — це не лише земля, а й люди, які там залишаються. У Криму російський контроль виходить далеко за межі військової присутності: незалежні голоси змушують замовкнути, громадське життя руйнують, дітей піддають мілітаризації та індоктринації, а українців примусово переміщують і депортують.
Менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA Вікторія Нестеренко розповіла про те, що відбувається з людьми, які продовжують документувати життя в окупації. Нині Росія незаконно утримує щонайменше 27 українських журналістів, з них 17 — з Криму. Активісти, правозахисники та громадянські журналісти дедалі частіше зазнають правового й адміністративного тиску, зокрема їх оголошують “іноземними агентами”. Один із прикладів — “Кримська солідарність”, громадський рух, який роками документував політичні переслідування, підтримував політв’язнів та їхні родини й допомагав зберігати суспільну увагу до їхніх справ. Через посилення тиску з боку російської влади рух припинив свою діяльність.
Питання притягнення до відповідальності обговорювали впродовж усього дня. Учасники наголошували на необхідності посилювати наявні механізми міжнародного правосуддя, зокрема Міжнародний кримінальний суд, Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України та універсальну юрисдикцію, а також запроваджувати цільові санкції проти відповідальних за репресії. Головний меседж був чітким: відновлення справедливості не можна відкладати до завершення окупації — документувати порушення, зберігати докази та застосовувати механізми притягнення до відповідальності потрібно вже зараз.
Зустріч у Міністерстві закордонних справ Чехії На цьому також наголосили під час дипломатичного брифінгу за участю представників різних регіонів світу, організованого за підтримки Місії демократичних сил Білорусі. Правозахисники розповіли про українських цивільних, яких Росія утримує в ув’язненні. Серед них — 71-річна Галина Довгопола, яка нещодавно перенесла інсульт, Тофік Абдулгазієв, якого Росія продовжує утримувати попри тяжкий стан здоров’я, та кримська громадянська журналістка Ірина Данилович, у якої в ув’язненні суттєво погіршився слух.
Спікери закликали дипломатів тримати ці справи в міжнародному порядку денному, сприяти поверненню додому українців, яких утримує Росія, та підтримувати суспільну увагу до політв’язнів. Водночас вони нагадали, що проблема не обмежується тисячами ув’язнених чи депортованих: мільйони людей залишаються на окупованих територіях, де щодня стикаються з тиском, індоктринацією, мілітаризацією та спробами стерти їхню українську ідентичність.
Дипломатичний брифінг. Фото: Місія демократичних сил Білорусі Далі заходи продовжилися в Карловому університеті, де представниця Центру прав людини ZMINA Тетяна Жукова розповіла про менш помітний бік окупації — контроль над свідомістю людей. Війну часто асоціюють із танками, солдатами, зброєю та зруйнованими будівлями. Проте, як наголосила Жукова, фізичне захоплення території — лише частина загальної картини: ще до встановлення військового контролю та під час нього відбуваються спроби змінити те, як люди сприймають дійсність, власну ідентичність і те, що вважають нормальним.
На прикладі Криму Жукова окреслила п’ять кроків когнітивної окупації. Перший — створити видимість законності окупації: у Криму для цього провели так званий “референдум” у березні 2014 року, після чого Росія закріпила у своїй Конституції претензії на півострів і негайно нав’язала російські закони, громадянство та органи управління. Другий — знищити незалежні медіа й контролювати інформаційний простір: протягом першого року окупації кількість медіа скоротилася на 88% — із приблизно 3000, які працювали за українським законодавством, до 232. Третій — переслідувати тих, хто продовжує відкрито висловлюватися: під удар потрапили активісти, журналісти, релігійні лідери та інші публічні діячі. Одним із перших прикладів стало викрадення та вбивство кримськотатарського активіста Решата Аметова. Четвертий — зробити саму українську ідентичність небезпечною для її носіїв: людей із проукраїнською позицією в окупованому Криму звинувачують у тероризмі, екстремізмі чи державній зраді. Серед них — Саха Мангубі, яку викрали у 2024 році, а згодом висунули їй обвинувачення, пов’язані з тероризмом. І нарешті, п’ятий — залучити самих людей до окупаційної системи через пропаганду, індоктринацію та мілітаризацію, зокрема включаючи українців, які співпрацюють з окупаційною владою, до складу окупаційної адміністрації.
Наприкінці заходу пролунало питання: що залишається від окупації, коли військові йдуть? За словами Жукової, відповідь варто шукати у змінах, яких зазнали школи, медіа, закони, пам’ять та уявлення про норму. Водночас вона наголосила: когнітивна окупація не може остаточно закріпитися, доки люди продовжують говорити, документувати те, що відбувається, і зберігати свою ідентичність.
Далі представниця Центру громадянської просвіти “Альменда” Марія Суляліна зосередилася на становищі дітей. Вона пояснила, як через індоктринацію та мілітаризацію змінюють їхній світогляд і залучають до окупаційної системи. Представниця Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська розглянула ці практики та їхні наслідки з погляду міжнародного права.
Показ фільму “Хроніки окупації” Цього дня також відбувся показ фільму “Хроніки окупації”, після якого глядачі долучилися до обговорення з представником Crimea Vox Муслімом Умєровим. Стрічка простежує історію російського панування в Криму впродовж століть – від Російської імперії до сьогодення. Водночас вона розповідає про кримськотатарський національний рух, боротьбу за збереження ідентичності та повернення на батьківщину.
У Брно програма продовжилася показом документального фільму “Заморожені” про насильницькі зникнення в окупованому Криму. Після перегляду відбулося обговорення з українським журналістом і колишнім політв’язнем Владиславом Єсипенком.
В останні дні Crimea Days увагу приділили й культурі. 20 вересня відбувся захід “Crimea Qave Session — подорож містами Криму”, який організували Q-hub та Crimea Vox. Він поєднав музику, мистецтво, знайомства та спілкування довкола кримськотатарської культури. Упродовж вечора виступили DJ Elmar, Азіза Ескендер та Ленара Османова, а також відбулася виставка робіт кримського художника Айдера Хатіпа.
Crimea Qave Session — подорож містами Криму. Фото: Q-hub Ще одна частина програми — фотовиставка ZMINA “Крим очима громадянських журналістів: 10 років у неволі”, яку розмістили за підтримки Nesehnuti. Виставка триває на факультеті соціальних наук Університету Масарика у Брно за адресою: вул. Йоштова (Joštova), 218. На світлинах громадянських журналістів — арешти, обшуки, судові процеси та повсякденні репресії під російською окупацією. Відвідати виставку можна до 30 вересня. Вхід вільний у години роботи університетського корпусу.
Ініціативу Crimea Days in Czechia 2026 організовують Дім прав людини “Крим” та його організації-учасниці, зокрема “Кримський процес”, Центр прав людини ZMINA, Кримська правозахисна група, КримSOS, Регіональний центр прав людини та Центр громадянської просвіти “Альменда”, у співпраці з партнерами: Кримським проєктним фондом Q-hub, CrimeaVox Media, People in Need, Nesehnuti, Празьким центром громадянського суспільства, Generation for Ukraine та Посольством України в Чехії.
