Смерть Олександри Казаровицької в російському ув’язненні: Вікторія Нестеренко про переслідування РФ українців, які їдуть до Криму
5 листопада 2026 року стало відомо про смерть харківської освітянки Олександри Казаровицької, яку утримували в російському слідчому ізоляторі. Жінку затримали, коли вона намагалася потрапити до тимчасово окупованого Криму, де проживали її батьки. За інформацією її близьких, Олександра померла на території Росії після трьох місяців ув’язнення, а згодом її тіло перевезли до Криму, де жінку поховали.
Колаж з фото Олександра Казаровицької та скриншоту карти Google Maps. Суспільне ХарківПро обставини затримання Олександри, практику переслідування українців російськими силовиками та рекомендації для родичів незаконно ув’язнених громадян в ефірі “Суспільне Харків” розповіла Вікторія Нестеренко, правозахисниця та менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA.
За її словами, важливо правильно встановити обставини затримання Олександри Казаровицької. Адже, за наявною інформацією, жінку затримали не в Криму, а ще на території Росії, коли вона прямувала на окупований півострів через РФ.
“Ми так розуміємо, що коли вона їхала на територію Криму через Росію, вона була затримана біля російського кордону. Відповідно, там відбувалася перевірка телефону, там знайшли в неї переписку з українським волонтером. Тобто вона до Криму навіть і не доїхала”, — пояснила правозахисниця.
Вікторія Нестеренко наголосила, що такі обставини важливо розрізняти, адже Росія вже не вперше затримує людей, які намагаються потрапити до своїх родин на тимчасово окупованому півострові.
За словами менеджерки проєктів ZMINA, до початку повномасштабного вторгнення правозахисники не фіксували подібних випадків затримання та незаконного ув’язнення людей, які прямували до Криму. Після 2022 року такі випадки вже не є поодинокими.
Серед них — справа кримської татарки Леніє Умерової, яку затримали у 19-річному віці, коли вона намагалася дістатися до Криму з підконтрольної Україні території через Грузію. Жінка не мала російського паспорта, а на півострові проживали її батьки. Леніє Умерову звільнили під час обміну лише 2024 року.
Інший випадок — затримання кримської татарки Діани Абдурашитової, яка їхала до Криму з російським паспортом. Під час перевірки телефону російські силовики виявили донати на гуманітарну допомогу Україні. Нещодавно її засудили до 15 років позбавлення волі.
“Це пов’язано, насамперед, з тим, що Росія намагається посилювати і реалізувати політику судового переслідування, шукаючи так званих шпигунів, державних зрадників, шукаючи людей, які проти окупації, проти Російської Федерації, але хочуть потрапити до себе додому, до Криму. Також це стосується інших окупованих територій”, — зазначила Вікторія Нестеренко.
Правозахисниця також звернула увагу на те, що громадяни України не можуть почуватися в безпеці під час перетину російського кордону. За її словами, російські силовики можуть затримати людину з будь-якої причини, зокрема через саме українське громадянство. Навіть видалення потенційно чутливої інформації з телефона не гарантує безпеки.
Вікторія НестеренкоВікторія Нестеренко пояснює, що незаконне утримання без суду та слідства може використовуватися російськими силовиками для того, щоб виграти час і сфабрикувати кримінальну справу. При цьому листування з українським волонтером або переказ коштів на гуманітарну допомогу цивільним самі собою не є достатньою підставою для кримінального переслідування.
Окремо менеджерка проєктів ZMINA наголосила на важливості дій родичів і близьких, якщо людина зникає або її затримують у Росії.
Насамперед необхідно знайти адвоката, якому можна довіряти, і розпочати пошуки затриманої людини. Важливо встановити місце її перебування, адже в умовах незаконного утримання людина може зазнавати фізичного та психологічного тиску, насильства й катувань.
Також правозахисниця закликала не замовчувати інформацію про затримання, а повідомляти про такі випадки українським та міжнародним правозахисним організаціям і журналістам.
“По суті, це відчуття безкарності російських силовиків — воно множить це свавілля, яке вони чинять над громадянами України. Тому важливо передавати інформацію правозахисникам — і українським, і міжнародним, і журналістам, щоб інформація розповсюджувалася”, — підсумувала Вікторія Нестеренко.
У матеріалі “Суспільне Харків” також розповідають, якою Олександру Казаровицьку пам’ятають її друзі та колеги. Вони згадують її як енергійну, допитливу й небайдужу людину, яка багато років жила в Харкові, працювала в архітектурній сфері, долучалася до розвитку архітектурної освіти та була співзасновницею мовної школи “Професіонал”.
Повний текст матеріалу “”Вона до Криму не доїхала”. Якою була харківська освітянка Олександра Казаровицька, яка померла у російському ув’язненні” можна прочитати на сайті “Суспільне Харків“.
