Росія вийшла з Європейської конвенції проти катувань: Тетяна Печончик розповіла про наслідки для українських полонених | Центр прав людини ZMINA

Росія вийшла з Європейської конвенції проти катувань: Тетяна Печончик розповіла про наслідки для українських полонених

A+ A-

1 листопада 2026 року набуло чинності рішення про остаточний вихід Росії з Європейської конвенції із запобігання катуванням. Відтепер Європейський комітет із запобігання катуванням втратив повноваження перевіряти російські в’язниці та інші місця несвободи. За час участі Росії в Конвенції Комітет здійснив 30 візитів до країни, однак російська влада дозволила оприлюднити звіти лише про чотири з них.

Після початку повномасштабного вторгнення Комітет отримував численні повідомлення про катування та жорстоке поводження з українцями в російських місцях ув’язнення, однак через відмову Москви від співпраці не міг провести перевірки.

Що означає вихід Росії з Конвенції для українських військовополонених і цивільних бранців? Чи залишаються міжнародні механізми контролю за умовами їхнього утримання та як домогтися відповідальності за катування? Про це в етері програми “По суті” на радіо Київ FM розповіла голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик.

За її словами, практично для українців, які перебувають у російській неволі, вихід Росії з Конвенції мало що змінює: ще з 2022 року російська влада відмовлялася допускати Європейський комітет із запобігання катуванням до місць несвободи на своїй території. Однак тепер Росія відмовилася навіть від формальних зобов’язань, які передбачала участь у Конвенції.

Водночас РФ залишається учасницею Конвенції ООН проти катувань. Вона передбачає можливість подання індивідуальних скарг до Комітету ООН проти катувань. Проте Росія не ратифікувала додатковий протокол, який дозволив би незалежним експертам ООН відвідувати місця несвободи на її території.

Тетяна Печончик також звернула увагу на масштаби катувань українців у російському полоні. За даними одного зі звітів ООН, під час опитування 853 звільнених українських військовослужбовців 96% повідомили про катування або жорстоке поводження. Серед звільнених цивільних про такі порушення повідомили 85% опитаних, а про сексуальне насильство — 75% звільнених військовополонених.

Тетяна Печончик. Фото: Укрінформ

Окремо голова правління ZMINA розповіла про механізми притягнення винних до відповідальності. На міжнародному рівні це, зокрема, розслідування Міжнародного кримінального суду, а на національному — кримінальні провадження за статтею 438 Кримінального кодексу України про воєнні злочини. Також важливим інструментом залишається санкційний тиск на осіб, причетних до катувань і жорстокого поводження з українцями.

Вона наголосила, що відповідальність може стосуватися не лише безпосередніх виконавців катувань, а й керівників, які віддавали відповідні накази або знали про злочини та не вживали заходів, щоб їх припинити. При цьому катування як воєнний злочин не має строку давності, тому розслідувати такі злочини можна навіть через десятиліття.

Серед першочергових завдань України Тетяна Печончик назвала продовження документування та розслідування злочинів проти українських військовополонених і цивільних, створення державної системи підтримки та реабілітації потерпілих від катувань, а також постійне привернення уваги міжнародної спільноти до становища українців у російській неволі.

“Ми повинні продовжувати інформувати і вимагати звільнення наших людей. І тримати цю тему у фокусі уваги”, — підсумувала вона.

Послухати повну розмову з Тетяною Печончик можна тут.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter або ⌘+Enter.