Понад 100 проваджень досі розглядають у судах, а строки давності загрожують новими закриттями: ZMINA презентувала звіт про справи Майдану | Центр прав людини ZMINA

Понад 100 проваджень досі розглядають у судах, а строки давності загрожують новими закриттями: ZMINA презентувала звіт про справи Майдану

A+ A-

Через 13 років після Революції Гідності значна частина справ про злочини проти протестувальників досі не завершилася остаточними судовими рішеннями. Станом на вересень 2026 року понад 100 проваджень перебували на розгляді в судах, а близько 100 осіб уже звільнили від кримінальної відповідальності переважно через сплив строків давності. У 2028–2029 роках під загрозою можуть опинитися справи щодо особливо тяжких злочинів.

Асьєр Сантільян, Тетяна Печончик, Наталя Соколенко

20 листопада 2026 року Центр прав людини ZMINA презентував аналітичний звіт “Справи Майдану 13 років потому. Розслідування, суди та фактор часу”. До заходу долучилися адвокатки потерпілих, представник Офісу Генерального прокурора, родини постраждалих і загиблих учасників Революції Гідності, представники громадських організацій і медіа.

Звіт представили та обговорили за участі адвокатки потерпілих у справах Майдану, голови колегії ГО “Адвокатська дорадча група”, співавторки звіту Оксани Михалевич, начальника Департаменту у справах Майдану Офісу Генерального прокурора Олексія Донського, голови ГО “Родина Героїв Небесної Сотні”, дружини загиблого учасника Революції Гідності Андрія Дигдаловича Наталії Дигдалович, письменниці, матері загиблих воїнів та учасників Революції Гідності Василя та Романа Ратушних і директорки фестивалю “Протасів Яр” Світлани Поваляєвої. 

Захід розпочався зі вступних слів голови правління Центру прав людини ZMINA Тетяни Печончик та керівника відділу “Європейська інтеграція, врядування, верховенство права, громадянське суспільство” Представництва Європейського Союзу в Україні Асьєра Сантільяна.

Тетяна Печончик зазначила, що дослідження, підготовлене Центром прав людини ZMINA, систематизує інформацію про кримінальні провадження, пов’язані з подіями Революції Гідності 2013–2014 років, та відображає стан їхнього розслідування і судового розгляду станом на вересень 2026 року.

Голова правління ZMINA розповіла, що звіт охоплює понад 400 кримінальних проваджень щодо злочинів, скоєних під час Революції Гідності та пов’язаних із нею подій. У цих провадженнях фігурують понад 600 підозрюваних та обвинувачених — від колишнього президента Віктора Януковича, міністрів і суддів до працівників спецпідрозділу “Беркут”, так званих “тітушок”, працівників ДАІ та слідчих. Потерпілими у цих справах визнано близько двох тисяч людей, зокрема тих, хто зазнав тілесних ушкоджень, незаконного затримання, катувань та інших форм жорстокого поводження, а також родини загиблих протестувальників.

Станом на вересень 2026 року суди першої інстанції ухвалили понад 100 вироків. Водночас понад 100 осіб звільнили від кримінальної відповідальності, переважно через закінчення строків давності, а понад 100 проваджень досі перебували на розгляді в судах. Частина досудових розслідувань також триває.

Асьєр Сантільян наголосив, що Революція Гідності стала потужним свідченням відданості України європейським цінностям, демократії та правам людини. За його словами, вимога справедливості за злочини, скоєні під час протестів, залишається актуальною і через 13 років, адже багато родин досі не отримали відповідей і не дочекалися остаточних судових рішень. Окремо він підкреслив важливість притягнення до відповідальності суддів, які ухвалювали рішення для переслідування учасників протестів.

Сантільян зауважив, що Україна досягла суттєвого прогресу на шляху до європейської інтеграції, однак реформа судової системи залишається однією з ключових умов вступу до ЄС, зокрема в контексті переговорів за першим кластером — “Основи”. Він наголосив, що робота над справами Майдану безпосередньо пов’язана з виконанням цих зобов’язань.

“Цей захід є надзвичайно важливим, адже він свідчить про те, як організації, що представляють активістів і потерпілих Майдану, та прокурори, які розслідують ці справи, працюють разом над відновленням справедливості й виконанням однієї з ключових умов членства України в ЄС”, — сказав Сантільян.

Що відбувається зі справами Майдану через 13 років

Одна з головних тез дослідження — значний розрив між встановленням обставин злочинів та притягненням винних до відповідальності. У більшості епізодів слідство встановило фактичні обставини подій, зібрало докази, визначило причетних осіб і передало матеріали до суду. У багатьох справах уже є судові рішення, які зафіксували частину цих обставин. Однак це не завжди означає, що всі причетні понесли покарання: частина обвинувачених переховується, частина проваджень закрита через сплив строків давності, а деякі судові рішення ще не набрали законної сили.

Автори звіту наголошують, що специфіка справ Майдану полягає в тому, що переважна більшість злочинів інкримінується представникам самої держави — правоохоронцям та посадовцям. Фактично держава розслідує злочини, вчинені представниками її ж інституцій. Це стало одним із чинників, які ускладнили як досудове розслідування, так і судовий розгляд.

Оксана Михалевич зазначила, що попри те що шлях до правосуддя досі не завершений, більшість епізодів подій Майдану вже зафіксовані в судових рішеннях. Вона назвала це важливим результатом з огляду на численні перешкоди, з якими стикалися потерпілі, їхні представники та слідчі. 

“Це відбулося насамперед завдяки кожному потерпілому, кожній родині загиблих, які всі ці роки стежили за справами, взаємодіяли з органами досудового розслідування та державної влади й допомагали рухати цей процес”, — наголосила адвокатка потерпілих у справах Майдану, голова колегії ГО “Адвокатська дорадча група”, співавторка аналітичного звіту.

Оксана Михалевич

Михалевич звернула увагу на загрозу спливу строків давності. За її словами, строки давності за частиною справ про тяжкі злочини вже минули, а приблизно через два роки, у 2028–2029 роках, ризик закриття може поширитися і на провадження щодо особливо тяжких злочинів, зокрема вбивств і заподіяння тяжких тілесних ушкоджень під час подій на вулиці Інститутській. 

“Наш обов’язок — не допустити, щоб справи про розстріли та вбивства людей закрили через сплив строків давності. Там, де обвинувачені не втекли до Росії чи на окуповані території, потрібно докласти зусиль, щоб довести справи до вироків”, — наголосила вона.

Ще одним важливим завданням Михалевич назвала збереження матеріалів про події Революції Гідності — не лише матеріалів досудових розслідувань і судових процесів, а й відеозаписів та інших свідчень, які зберігаються в інтернеті й поступово зникають. На її думку, ці матеріали потрібно систематизувати та зберегти, зокрема для майбутнього наповнення Музею Революції Гідності.

Наприкінці адвокатка наголосила, що звіт не лише фіксує вже встановлені обставини та стан розгляду справ, а й містить рекомендації для органів державної влади щодо того, як покращити ситуацію з розслідуванням і судовим розглядом злочинів проти учасників протестів.

Чому справи досі не завершені та що можна змінити

Олексій Донський подякував авторам звіту за систематизацію судової практики та наголосив, що кількість остаточних судових рішень у справах Майдану залишається недостатньою. За його словами, вироками, які набрали законної сили та встановили винуватість, засуджено 101 особу. Водночас 129 осіб звільнили від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.

“Навіть це співвідношення говорить про вкрай негативну тенденцію щодо надання кінцевої оцінки цим фактам”, — зазначив Донський.

Він також розповів, що частина вбивств, скоєних під час Революції Гідності, досі залишається нерозкритою. Зокрема, серед убивств 22 січня 2014 року розкрито лише вбивство Юрія Вербицького, а частина вбивств 18 лютого також не розкрита. Загалом проти учасників Революції Гідності було вчинено понад п’ять тисяч злочинів.

Серед причин, які ускладнили розслідування, Донський назвав масовість злочинів, велику кількість залучених до них правоохоронців, спроби приховати сліди та знищення документів. Він зауважив, що повномасштабна війна не може пояснити тривалість розслідувань, адже до її початку минуло вже вісім років від початку роботи над цими справами.

Окремо Донський зупинився на російському наративі про нібито державний переворот в Україні у 2014 році. За його словами, встановлені в межах кримінальних проваджень обставини свідчать про протилежне: російська гібридна агресія передувала протестам, а українські правоохоронці та представники влади стали її інструментом. Він наголосив, що причетність російських посадовців до координації дій українських правоохоронців підтверджується матеріалами кримінальних проваджень та судовими рішеннями.

Олексій Донський

Головною проблемою судового розгляду справ Майдану Донський назвав відсутність чітких процесуальних правил, які б визначали строки та порядок розгляду справ і не дозволяли затягувати провадження.

“Основне не так — відсутність жорстких правил, які б визначали елементарно строки та порядок розгляду справ. Наше кримінальне процесуальне законодавство дає змогу затягувати кримінальне провадження”, — пояснив він.

Для виправлення ситуації Офіс Генерального прокурора разом із потерпілими та їхніми представниками порушував питання про зміни до Кримінального процесуального кодексу. Зокрема, пропонують зобов’язати суди розглядати такі справи в розумні строки та встановити чіткіші вимоги до інтенсивності слухань, якщо наближається завершення строків давності.

Що непокоїть постраждалих та родини загиблих учасників Революції Гідності

Окрему частину обговорення присвятили осмисленню подій Революції Гідності через 13 років та тому, що досі залишається невирішеним для родин загиблих Героїв Небесної Сотні. Для них затягування судових процесів — це не лише питання недосконалого законодавства чи організації роботи судів, а й роки очікування на правду та відповідальність винних.

Про досвід родин розповіла Наталія Дигдалович. Вона наголосила, що за 13 років багато родин залишилися без адвокатського супроводу, а постійна зміна слідчих і затягування судових засідань ускладнювали можливість стежити за перебігом справ. Водночас самі рідні загиблих, які пережили втрату та мають проблеми зі здоров’ям, часто фізично не можуть відвідувати численні засідання в різних судах.

Наталія Дигдалович

Дигдалович також звернула увагу на те, що за цей час померли понад 50 близьких родичів загиблих учасників Майдану, які були визнані потерпілими у справах.

“Більше 50 людей з родин Героїв — батьки, дружини, брати, сестри, які були визнані потерпілими, — просто померли за цей час. Нас більше не буде. Нас більше не стане”, — сказала вона.

За словами Дигдалович, родини потребують не лише вшанування пам’яті загиблих, а насамперед завершення розслідувань і судових процесів. Вона наголосила, що важливо встановити відповідальність не лише безпосередніх виконавців убивств, а й усіх, хто сприяв злочинам.

“Ми дякуємо за вшанування пам’яті наших рідних, але для нас найважливіше — це розслідування. Для нас найважливіше, щоб справи були доведені до логічного кінця і були засуджені винні, щоб отримали оцінку дії злочинної влади та кожного, хто сприяв цим убивствам”, — наголосила вона.

Світлана Поваляєва пов’язала зниження суспільної уваги до справ Майдану з тим, що українське суспільство не встигло осмислити Революцію Гідності як історичну подію і водночас як трагедію. Одразу після неї почалися окупація Криму, бойові дії на сході України, а згодом — повномасштабне вторгнення. Багато людей, які були на Майдані, пішли захищати країну, а нові втрати та випробування накладалися на пережите у 2014 році.

На думку Поваляєвої, відсутність цілісної картини подій у судових рішеннях також впливає на суспільний інтерес до теми. Вона вважає, що зрозумілі вироки, які встановлювали б обставини злочинів, могли б привернути увагу медіа та громадськості. Водночас вона закликала не сприймати справи Майдану як такі, що не рухаються: інформація про судові процеси доступна, однак суспільству потрібно активніше стежити за ними.

Світлана Поваляєва

Поваляєва наголосила, що пам’ять про Революцію Гідності важлива не лише для родин загиблих, а й для розуміння української державності та власної історії.

“Це наша точка неповернення. Це така розквітла вогнена квітка нашої державності, до якої йшли покоління перед нами”, — наголосила вона.

Повну відеотрансляцію події можна переглянути на Facebook-сторінці Центру прав людини ZMINA за цим посиланням.

Ознайомитися з повним текстом аналітичного звіту можна тут. 

Аналітичний звіт та його презентацію підготував Центр прав людини ZMINA за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю Центру прав людини ZMINA і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter або ⌘+Enter.