Правозахисники розповіли про перші кроки нової влади у сфері прав людини

A+ A-

Платформа “Правозахисний порядок денний” розробила 13 кроків для нового парламенту в різних сферах роботи для того, щоб змінити на краще ситуацію з дотриманням прав людини в Україні. Після круглого столу, який відбувся 7 листопада у Верховній Раді з представниками влади, правозахисники під час брифінгу оприлюднили результати правозахисного моніторингу дій парламенту та коротко проаналізували кожен із кроків.

Ухвалити розроблені Конституційною комісією зміни до розділу ІІ Конституції України про захист прав та основоположних свобод людини та громадянина

Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко зазначає, що влада має внести зміни до другого розділу Конституції, бо Україна змінює свій геополітичній напрям на проєвропейський, а багато статей цього розділу суперечать міжнародним стандартам.

Конституційна комісія України у 2015 році напрацювала зміни до цього розділу, якими наблизила зміст Конституції до міжнародних стандартів з прав людини, але цей документ так і не було внесено до парламенту попереднього скликання.

Скасувати мораторій на купівлю-продаж землі сільськогосподарського призначення та ухвалити закон про обіг землі

Європейський суд з прав людини визначає, що існування цього мораторію порушує право на мирне володіння майном (стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

“Ми наголошуємо – процес зняття мораторію не може бути простим, це мають бути продумані політичні дії держави з регулюванням та контролем користування землею, але без погіршення умов обробки сільськогосподарських земель”, – упевнений Олександр Павліченко.

Олександр Павліченко

Продемонструвати готовність України боротися з безкарністю та ратифікувати Римський статут, Стамбульську конвенцію і ухвалити законопроєкт про воєнних злочинців 0892

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук зазначає, що ратифікація цих домовленостей – це не просто виконання міжнародних зобов’язань, це потрібно самій Україні:

Для п’яти з половиною мільйонів українців, які живуть в окупації, Міжнародний кримінальний суд – чи не єдина надія на справедливість, коли інших адекватних альтернатив немає”.

Матвійчук каже, що, навіть коли над злочинами, скоєними на території України, розпочне працювати Міжнародний кримінальний суд, він розслідуватиме тільки дії значимих осіб. А до розслідування злочинів на національному рівні Україна не готова, бо навіть у ККУ немає поняття злочинів проти людяності. Законопроєкт 0892 запроваджує це поняття та відповідальність за такі злочини.

Стамбульську конвенцію, яка сприяє запобіганню насильству щодо жінок і домашньому насильству, Україна також повинна ратифікувати.

Продовжити проведення судової реформи та ухвалити зміни до Кримінального процесуального кодексу щодо суду присяжних

“Багато хто вважає, що в Україні існує суд присяжних, але це не так. Чомусь судом присяжних у нас називається модель народних засідателів, яка перейшла в спадок від Радянського Союзу. Відмінність справжнього суду присяжних у тому, що присяжні незалежні від судді і виносять власне рішення“, – пояснює Олександра Матвійчук.

Повноцінний суд присяжних дозволяє ухвалювати рішення про винуватість або невинуватість особи окремо від суддів. Крім того, суд присяжних примушує правоохоронну систему працювати і збирати докази більш ефективно та зменшує рівень корупції в судах.

“Правозахисний порядок денний” розробив законопроєкт, який має змінити судовий процес зсередини. Проєкт зараз розглядається в Мін’юсті, і його вже передали на погодження органів центральної влади.

Олександра Матвійчук

 Розпочати реформу Служби безпеки України та позбавити її невластивих функцій, погодити її діяльність із міжнародними стандартами, зокрема розвинути механізми парламентського контролю за її діяльністю

“Правозахисний порядок денний” констатує, що Служба безпеки України успадкувала багато притаманних радянській спецслужбі функцій і розширила повноваження у сфері розслідування злочинів, працюючи над невластивими як для спецслужби, зокрема, економічними злочинами, обігом наркотиків, прекурсорів (хімічні матеріали, що використовуються для приготування наркотичних і психотропних речовин), боротьбою з корупцією тощо.

Тому правозахисники наголошують на потребі реформувати СБУ і встановити громадський контроль за діяльністю служби. На жаль, перші ініціативи нової влади в цьому напрямі не надто оптимістичні.

Внести зміни до Адміністративного та Кримінального кодексів для вдосконалення механізмів притягнення до відповідальності за дискримінацію та злочини на ґрунті ненависті

Голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик каже, що потрібно внести зміни до Адміністративного та Кримінального кодексів для вдосконалення механізмів притягнення до відповідальності за дискримінацію і злочини на ґрунті ненависті.

Законопроєкт 0931, який був внесений ще в минулому парламенті, але так і не ухвалений, частково вирішує цю проблему. Він гармонізує український базовий закон про протидію дискримінації з правом ЄС і, зокрема, вводить додаткові види дискримінації – віктимізація, множинна дискримінація, дискримінація за асоціацією та відмова від розумного пристосування. Також цей закон декриміналізує відповідальність за дискримінацію”, – додає Печончик.

Крім того, стаття 161 Кримінального кодексу України також потребує змін і розширення ознак, через які можуть скоюватися злочини на ґрунті ненависті.

Спрямувати законодавче забезпечення пенітенціарної реформи на захист прав позбавлених волі

Правозахисники вказують на необхідність гуманізації кримінально-виконавчої системи, зміни в підходах до утримання засуджених осіб та їхньої ресоціалізації в суспільстві. Для цього, на їхнє переконання, необхідно ухвалити закони, які передбачатимуть реалізацію такої стратегії змін у пенітенціарній системі.

Ухвалити зміни, які спростять чинну систему реєстрації місця проживання, щоб кожна людина могла легко зареєструвати своє фактичне місце проживання та користуватися правами і послугами, які з цим пов’язані

Наразі система реєстрації місця проживання в Україні є дозвільною, тобто людина не може зареєструватися в помешканні без дозволу власника житла. Правозахисники виступають за повідомну форму реєстрації, щоб людина могла реалізовувати свої права за місцем фактичного проживання. Для держави це також вигідно: місцеві громади знатимуть дійсну кількість людей і правильно формуватимуть свої бюджети.

“У цьому напрямі є прогрес: нова влада заявила про те, що реформа проживання має відбутися і реєстрація все ж таки стане повідомною. ZMINA вже підготувала Білу та Зелену книгу реформи, і ми сподіваємося, що такий комплексний законопроєкт буде розроблений та ухвалений”, – вказує Тетяна Печончик.

Тетяна Печончик

Ухвалити національну модель перехідного правосуддя та підтримати законопроєкт “Про засади державної політики захисту прав людини в умовах подолання наслідків збройного конфлікту”

За словами правозахисників, базовий законопроєкт про перехідне правосуддя розробили правозахисні організації спільно з Уповноваженим Верховної Ради з прав людини. Документ передбачає ключові підходи для відповідальності за злочини, скоєні під час збройного конфлікту, відшкодування збитків, завданих унаслідок конфлікту, піднімає питання історичної пам’яті та визначення причин конфлікту, створення інституційної стабільності, що унеможливлює повторення такої ситуації в майбутньому. Зараз іде робота над доопрацюванням цього проєкту.

Врегулювати на законодавчому рівні правові статуси та гарантії соціального захисту людей, які незаконно затримані в Росії та окупованому Криму, а також перебувають у полоні на території окупованого Донбасу

Багато українців досі є бранцями Кремля і перебувають у полоні у так званих “ДНР” / “ЛНР” або незаконно позбавлені  волі на території РФ і окупованого неї Криму. Утім, за попередні п’ять років в Україні на державному рівні не було встановлено норм про підтримку для цих людей.

“Щодо цього пункту ми маємо найбільший прогрес: 8 листопада відбулася презентація законопроєкту, який вирішує цю проблему. Цей проєкт напрацьований Міністерством у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб спільно з правозахисними організаціями”, – повідомляє Печончик.

Цей закон визначає три категорії осіб, які можуть отримати захист від держави, – особи, які позбавлені волі з політичних мотивів на Донбасі, в Криму і Росії, цивільні заручники і військовополонені. Родини цих осіб можуть отримати від держави грошову допомогу, безоплатну медичну допомогу, освіту для дітей та інше.

Внести зміни до закону про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини для вдосконалення процедури обрання та посилення гарантій незалежності і повноважень цього інституту

“Правозахисний порядок денний” закликає внести зміни до базового закону про Омбудсмана, щоб зробити цей орган більш незалежним, фаховим і спроможним. Крім того, зараз існують взаємовиключні норми процедури обрання Омбудсмана в різних законах: спеціальний закон передбачає таємне голосування, в іншому законі воно відкрите. Ця ситуація повинна бути виправлена. Також мають бути чітко визначеними критерії відбору та оцінювання кандидатів і обов’язково мають проводитися консультації з правозахисними організаціями.

 Створити інституційний механізм для постійної співпраці, незалежно від політичної кон’юнктури, та започаткувати щоквартальні зустрічі парламентських фракцій із “Правозахисним порядком денним”

Наостанок правозахисники закликають створити механізм для постійної співпраці парламенту, незалежно від політичної кон’юнктури, і започаткувати щоквартальні зустрічі парламентських фракцій із “Правозахисним порядком денним”.

“Ми хочемо бути убезпечені від ситуації, коли може щось змінитися в планах влади і жоден з комітетів не захоче співпрацювати з правозахисниками. Тому потрібні інституційні механізми співпраці. Отже, ми звернемося до голів усіх фракцій, за результатами цього зустрінемось із нардепами і обов’язково проінформуємо громадськість про відгук фракцій”, – зазначила Олександра Матвійчук.


Довідка. Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що працюють над вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проєкт “Без кордонів”, “Євромайдан SOS” та інші. Роботу платформи координує Центр громадянських свобод.