Заява про відсутність свободи слова та переслідування журналістів на тимчасово окупованих територіях України

Свобода слова є фундаментальною цінністю демократичного суспільства, однак на окупованих територіях України вона системно знищується шляхом тиску на журналістів.

З моменту окупації Кримського півострова у 2014 році Російська Федерація запровадила репресивну систему контролю над інформаційним простором. Незалежні медіа були витіснені або ліквідовані, мовлення українських каналів та доступ до соцмереж блокується, журналісти зазнають системного тиску з боку російської окупаційної влади й кримінального переслідування за сфабрикованими звинуваченнями, а інформаційний простір заповнюється пропагандою. Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році масштаби репресій значно зросли й поширилися на новоокуповані території. Журналісти стали мішенню не лише переслідувань, а й воєнних злочинів: викрадень, катувань і вбивств, порушення права на справедливий суд.

Правозахисні організації фіксують постійні випадки незаконних затримань, обшуків, вилучення техніки, викрадень, застосування фізичного насильства, обмеження доступу до інформації, а також методи економічного тиску щодо журналістів. На тимчасово окупованих територіях (далі — ТОТ) України російська окупаційна влада регулярно застосовує статті російського кримінального законодавства про “екстремізм”, “тероризм” “шпигунство”, “державну зраду”, “поширення фейків” або “дискредитацію російської армії” для придушення свободи слова.

За даними Центру прав людини ZMINA, станом на кінець 2025 року щонайменше 26 українських журналістів перебувають у незаконному ув’язненні, з них 17 — кримські професійні й громадянські журналісти. Від початку 2024 року зафіксовано понад 80 випадків тиску з боку окупаційної влади на професійних працівників медіа та громадянських журналістів, зокрема на журналістів ініціативи “Кримська солідарність”, газети “Кирим”, видання “Нанкеджан”, “Арманчыкъ” та “Кримський процес”. Лише за 2025 рік у тимчасово окупованому Криму правозахисники зафіксували щонайменше 27 випадків атак проти журналістів, що свідчить про системний характер переслідування журналістів як частину державної політики Російської Федерації з метою придушення свободи слова і намагання контролювати інформаційний простір на ТОТ України.

Слід наголосити, що переслідування журналістів на тимчасово окупованих територіях має тривалий і системний характер. Частина кримських журналістів перебуває в російському ув’язненні ще з 2016 року, тобто вже майже десятиліття, зокрема заступник головного редактора часопису “Чорноморська безпека” та аналітики Олексій Бесарабов і Дмитро Штибліков. Кримськотатарські громадянські журналісти, стримери громадського об’єднання “Кримська солідарність”, також зазнали переслідувань і перебувають в ув’язнені ще з жовтня 2017 року: Сейран Салієв, Марлен (Сулейман) Асанов, Ернес Аметов, Тимур Ібрагімов, Руслан Сулейманов, Асан Ахтемов.

Ситуація ускладнюється тим, що в низки незаконно ув’язнених журналістів фіксуються серйозні проблеми зі здоров’ям, які поглиблюються через неналежні умови утримання, етапування до віддалених в’язниць на території Росії, погане харчування, нелюдське ставлення і відсутність медичної допомоги. До прикладу, громадянська журналістка і правозахисниця Ірина Данилович, ув’язнена з квітня 2022 року на майже сім років у колонії, втратила слух на одне вухо через ненадання меддопомоги в СІЗО Криму і пережила мікроінсульт за ґратами. Через відсутність медичної допомоги потерпають також журналісти громадського об’єднання “Кримська солідарність” Осман Аріфмеметов, Рустем Шейхалієв, Сервер Мустафаєв, засуджені до 14 років позбавлення волі, Ремзі Бекіров, засуджений до 19 років позбавлення волі, а також засуджений до 12 років позбавлення волі Амет Сулейманов, що має інвалідність через хворобу серця та потребує життєво важливої операції. Попри це доступ міжнародних гуманітарних місій до них залишається обмеженим або повністю відсутнім.

З 2022 року Росія ув’язнила ще трьох кримськотатарських журналістів — Вілена Темер’янова, Рустема Османова й Азіза Азізова, а також щонайменше 11 медійників з тимчасово окупованих Запорізької та Херсонської областей: Геннадія Осьмака, Владислава Гершона, Анастасію Глуховську, Яну Суворову, Максима Рупчева, Георгія Левченка, Сергія Цигіпу, Олександра Малишева, Дениса Глущенка, Євгена Ільченка та Ірину Левченко. Репресії не лише тривають, але й посилюються, зокрема наприкінці квітня 2026 року російський суд ухвалив один з найжорсткіших вироків українським медійникам з тимчасово окупованого Мелітополя — Дениса Глущенка та Олександра Малишева засудили до 26 років позбавлення волі в колонії суворого режиму за сфабрикованими обвинуваченнями в “шпигунстві” та “тероризмі”. Ці вироки є показовими: вони демонструють не лише відсутність справедливого судочинства, а й навмисну політику залякування журналістів та повного придушення незалежної інформації на окупованих територіях.

Системні репресії проти журналістів на тимчасово окупованих територіях України є не лише порушенням прав людини, але й складовою ширшої політики знищення свободи слова та доступу до правдивої інформації. Без негайної та рішучої реакції міжнародної спільноти ці злочини залишатимуться безкарними, а журналісти — беззахисними.

Ми закликаємо Уряд України:

• продовжити роботу над звільненням журналістів усіма доступними дипломатичними та правовими засобами;
• забезпечити ефективне розслідування злочинів проти журналістів, що вчиняються на ТОТ України, для забезпечення притягнення винних до відповідальності;
• посилити фінансову та інституційну підтримку незалежних, релокованих з ТОТ України медіа;
• забезпечити програми реабілітації та реінтеграції цивільних осіб, звільнених з незаконного утримання РФ, зокрема журналістів;
• шукати шляхи комплексної протидії дезінформації РФ щодо окупованих українських територій.

Ми закликаємо міжнародну спільноту:

• посилити політичний та дипломатичний тиск на Росію з вимогою негайного звільнення всіх незаконно утримуваних журналістів;
• вимагати регулярний доступ до ув’язнених журналістів, перевірки умов їхнього утримання й доступ до медичної допомоги, а також сприяти зв’язку ув’язнених з родинами;
• посилити міжнародні механізми моніторингу порушень свободи слова на тимчасово окупованих територіях України;
• забезпечити притягнення винних до відповідальності, зокрема в межах Міжнародного кримінального суду та шляхом розслідування цілеспрямованих злочинів проти медіа через універсальну юрисдикцію;
• посилити санкційний тиск на осіб та структури, що причетні до переслідування журналістів;
• здійснювати публічне реагування на порушення та активізувати роботу Представника ОБСЄ з питань свободи медіа та спецпредставниці ООН з питань захисту права на свободу думки та її вираження щодо ситуації з українськими медіапредставниками;
• підтримувати програми захисту журналістів та незалежних медіа.

Ми звертаємося до Уряду України, держав-членів та інституцій ООН, ОБСЄ, РЄ, ЄС, Міжнародного Комітету Червоного Хреста та громадянського суспільства із закликом до невідкладних і рішучих дій у відповідь на системне переслідування журналістів і знищення свободи слова на тимчасово окупованих територіях України. Незаконні ув’язнення журналістів, їхнє утримання в нелюдських умовах, позбавлення медичної допомоги та справедливого суду є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права, міжнародного кримінального права та прав людини. Водночас придушення незалежної журналістики стало інструментом встановлення повного контролю над інформаційним простором на окупованих територіях. Будь-яка бездіяльність міжнародної спільноти лише посилює атмосферу безкарності та створює умови для подальших репресій проти медійників у всьому світі. Сьогодні необхідні не лише заяви солідарності, а конкретні та дієві кроки для захисту незаконно ув’язнених журналістів, забезпечення доступу до них міжнародних місій та їхнього якнайшвидшого звільнення.

Центр прав людини ZMINA

ГО “Кримський процес”

ГО “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля”

Освітній дім прав людини – Чернігів

Кримська правозахисна група

Національна спілка журналістів України

Дім прав людини Крим

Інститут масової інформації