Як покарати винних у воєнних злочинах від початку великої війни – думки правозахисників

Чи будуть притягнуті до відповідальності всі, хто вчиняє воєнні злочини на території України, коли це може відбутися та яких масштабів набули злочини, скоєні російськими військовими, – про це йшлося під час панелі “Повномасштабне вторгнення” в межах медіамарафону “10 років російської агресії в Україні. Шлях до справедливості”, який організувала Коаліція “Україна. П’ята ранку”. 

Ілюстративне зображення. Росія завдала ракетного удару по Вінниці, 14 липня 2022 року. Фото: АР

За офіційними даними українських правоохоронців, за два роки з моменту повномасштабного вторгнення відкрито понад 122 тисячі кримінальних проваджень за статтею порушення правил і звичаїв війни. Одним з основних факторів майбутнього правосуддя є якісне документування та збереження доказів злочинів, які росіяни вчиняють на території України. 

Голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик зазначила, що основна робота з розслідування воєнних злочинів і притягнення до відповідальності злочинців лежить на плечах національної системи правосуддя. 

“Процеси правосуддя триватимуть роками, десятиліттями. Ми маємо будувати свою роботу з урахуванням цього чинника і бути готовими продовжувати це робити і через 10 років. Причому робити якісно, щоб задокументовані дані можна було використовувати в судах”, – зазначила Печончик.

Правозахисники наголошують, що цифри, відомі станом на лютий 2024 року, не відбивають реальної картини тих злочинів, які скоює в Україні Російська Федерація. Здебільшого через те, що країна-агресор свідомо приховує інформацію, особливо стосовно цивільних заручників. 

Керівник медпункту механізованого танкового батальйону 59 бригади Юрій Армаш, який пережив російський полон, розповів, що в місцях утримання полонених на тимчасово окупованих територіях катують і цивільних, і військових. Поширене сексуальне насильство з боку окупантів, воно стосується не тільки жінок, але й чоловіків та в деяких випадках – дітей. 

“Мало хто про це говорить. І мало хто хоче про це взагалі чути, – каже колишній полонений і додає: Росія робить пріоритет на поверненні своїх військових, тому не зацікавлена в поверненні або обмінах цивільних полонених. – Коли ми були в полоні, росіяни нам казали, що цивільних мінятимуть лише наприкінці війни. Тоді, коли “РФ досягне свого”. На жаль, цивільні не в пріоритеті“.

“Відбуваються обміни, люди повертаються. Комусь щастить, і він дізнається щось про свою рідну людину, незалежно, чи це військовий, чи цивільний, бо їх тримають разом. Точна кількість цивільних заручників наразі невідома. За інформацією Офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, це близько 20 тисяч осіб. А якщо взяти оприлюднений реєстр МВС – там інша цифра, – розповіла представниця ГО “Цивільні в полоні” Катерина Огієвська і додала: – Навіть зараз на тимчасово окупованих територіях людей затримують. Узагалі безпідставно, без причин: ти можеш “не так” пройтися вулицею чи “не так” подивитися на російських військових”.

Катерина Огієвська

Щодо депортації цивільного населення з тимчасово окупованих територій України на територію Російської Федерації переміщено до 2,8 мільйона осіб, сотні тисяч з них – діти. За офіційними даними, кількість депортованих дітей сягає 19,5 тисяч. Повернути на сьогодні вдалося лише 388 з них. 

“Коли ми комунікуємо цю проблему, цей масовий злочин, а тут є і елемент геноциду, і воєнні злочини, і злочин проти людяності, ми бачимо, що РФ цинічно порушує всі міжнародні акти, конвенції та закони. Цей злочин – один із наймасштабніших з часів Другої світової війни, – каже історик-дослідник проєкту “Where Are Our People?” громадської організації “PR Army” Владислав Гаврилов. – Депортуючи українських громадян, Росія не планує їх повертати, вона приховує інформацію, куди депортує людей. Виявлено вже 60 “пунктів” утримання українських громадян”. 

Розслідування міжнародних злочинів, скоєних на території України, – це передусім завдання саме для України. Водночас міжнародні інстанції допомагають у цій справі: вони беруть на себе певну частину, де Україна з юрисдикційних питань не може сама вести розслідування, пояснив начальник відділу департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу генерального прокурора України Станіслав Петренко. 

“Міжнародний кримінальний суд у рекордні для міжнародного правосуддя строки видав ордер на арешт російського президента Путіна і Львової-Бєлової. Це неабиякий успіх. Можливо, це не задовольняє запит на те, що Путіна завтра в кайданах привезуть до Гааги – на жаль, міжнародне право так не працює. Але штамп міжнародного злочинця в Путіна є, і це тавро так просто вже не змити”, – зазначив представник ОГПУ.

Правозахисники переконані: важливо, щоб винні були справедливо покарані. Адже відсутність належної реакції на скоєні РФ злочини проти українців ще на початку агресії у 2014 році призвела до того, що вони повторюються з початком повномасштабного вторгнення на новоокупованих територіях, але в значно більшому масштабі. 

“Ми зараз розуміємо, наскільки важливо, щоб винні були реально покарані й були притягнуті до відповідальності. Це єдиний спосіб показати іншим, що з ними буде так само навіть через 5, 10 або 50 років”, – додала старша юридична радниця Truth Hounds Зера Козлиєва.

Учасники панелі зазначили, що задля досягнення справедливості в майбутньому потрібна спільна робота українських правоохоронних органів та суспільства в особі журналістів та громадських організацій, які здійснюють збір інформації, розслідування та моніторингові місії. 

Перегляд запису дискусії доступний за посиланням англійською та українською.