Заява до 11-ї річниці спротиву Криму російській окупації

В 11-ту річницю опору Криму незаконній окупації Російською Федерацією Дім прав людини Крим, його організації-члени та Фонд домів прав людини підтверджують свою рішучу відданість захисту прав людини, основоположних свобод та гідності всіх осіб на окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

У 2024 році ситуація з правами людини та міжнародним гуманітарним правом в окупованому Російською Федерацією Криму продовжувала погіршуватися. Доповіді міжнародних організацій та моніторингових органів, а також висновки організацій – членів Дому прав людини Крим свідчать про порушення, що тривають і поглиблюються:

• Придушення політичних і громадянських прав. Окупаційна влада продовжує придушувати політичні та громадянські права, змушує замовкнути незалежні ЗМІ та зловживає антитерористичним законодавством для переслідування інакодумців.

• Примусовий призов і демографічні зміни. Російська влада посилила примусовий призов у Криму, порушуючи міжнародне право, водночас впроваджуючи політику, спрямовану на насильницьку зміну демографічного складу регіону шляхом переселення російських громадян і витіснення українських цивільних.

• Переслідування журналістів та активістів. Правозахисники, журналісти та активісти в Криму й надалі зазнають свавільних затримань, тортур і несправедливих судових процесів за політично вмотивованими звинуваченнями.

• Придушення української ідентичності з використанням Криму. Систематичне придушення української мови, культури та національної ідентичності залишається ключовим елементом окупаційної політики Росії, грубо порушуючи права жителів Криму. Окупований півострів також став центром мілітаризованого перевиховання українських дітей, зокрема з новоокупованих територій. Лише у 2024 році під час літньої кампанії близько 9 тисяч дітей зазнали індоктринації в щонайменше 13 таборах. Крім того, щонайменше 4 тисячі українських дітей з новоокупованих територій наразі постійно проживають у Криму, де їх інтегрують у політизовану освітню систему Росії.

• Руйнування та розграбування культурної спадщини України. З 2014 по 2024 рік Російська Федерація видала щонайменше 1 359 дозволів російським дослідникам на проведення археологічних робіт (понад 60% – на розкопки) на 175 важливих об’єктах української культурної спадщини на території півострова. Під час розкопок лише на одному об’єкті “Херсонес Таврійський та його хора” російські дослідники вилучили понад 7 мільйонів культурних артефактів. Частину цих культурних цінностей Російська Федерація переміщує на свою територію під приводом “реставрації, дослідження та відновлення” або експонує її в російських музеях як частину “російської спадщини та культури”.

• Використання Криму як місця утримання викрадених цивільних. Окупований Крим продовжує слугувати в’язницею для цивільних осіб, викрадених російською владою на новоокупованих територіях, зокрема в Херсонській і Запорізькій областях, від початку повномасштабного вторгнення.
• Атаки на цивільні об’єкти в Україні з Криму. Російська Федерація постійно запускає ракети та безпілотники з окупованого Криму та Чорного моря, спричиняючи жертви серед цивільного населення та завдаючи шкоди інфраструктурі України.

Ці події підкреслюють нагальну необхідність для міжнародної спільноти вжити заходів для вирішення ескалації кризи з правами людини в Криму та притягнення Російської Федерації до відповідальності за її дії.

Важливим кроком на шляху до притягнення до відповідальності стало рішення Міжнародного суду ООН від 31 січня 2024 року в справі “Застосування Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (Україна проти Російської Федерації)”. Суд встановив, що Російська Федерація, впроваджуючи свою освітню систему в Криму після 2014 року в частині навчання українською мовою, порушила свої зобов’язання за статтями 2, пункт 1 (a) та 5 (e) (v) Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Крім того, суд визначив, що, підтримуючи обмеження щодо Меджлісу кримськотатарського народу, Російська Федерація порушила свої зобов’язання відповідно до пункту 106 (1) (a) наказу від 19 квітня 2017 року, який передбачав застосування тимчасових заходів.

25 червня 2024 року Європейський суд з прав людини в справі “Україна проти Росії (щодо Криму)” одностайно постановив, що мали місце порушення статей 2 (право на життя), 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження), 5 (право на свободу та особисту недоторканність), 6 (право на справедливий суд), 7 (відсутність покарання без закону), 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), 9 (свобода віросповідання), 10 (свобода вираження поглядів), 11 (свобода зібрань), 14 (заборона дискримінації) та 18 (обмеження щодо використання обмежень прав) Європейської конвенції з прав людини.

Суд також встановив порушення статті 1 Першого протоколу (захист власності), статті 2 Першого протоколу (право на освіту) та статті 2 Четвертого протоколу (свобода пересування).

Суд зобов’язав Росію якнайшвидше вжити заходів для безпечного повернення відповідних ув’язнених, яких було переведено з Криму до пенітенціарних установ на території Російської Федерації.

Росія продовжує ігнорувати ці рішення, підриваючи міжнародне право та уникаючи відповідальності.

У світлі цих порушень ми закликаємо міжнародну спільноту:

• Посилити механізми моніторингу, розслідування та підзвітності. Розширити та зміцнити міжнародні механізми моніторингу для систематичного відстеження та реагування на мілітаризацію цивільного населення, політизоване та мілітаризоване перевиховання дітей, а також примусові демографічні зміни з особливим акцентом на захист вразливих груп населення.
• Посилити цілеспрямовані дипломатичні та економічні заходи. Посилити, забезпечити виконання та координувати цільові санкції проти фізичних та юридичних осіб, безпосередньо відповідальних за воєнні злочини та систематичні порушення прав людини в окупованому Криму, забезпечивши їхню узгодженість із ширшими міжнародними зусиллями з притягнення винних до відповідальності.
• Забезпечити безпечне повернення та реінтеграцію депортованих українців. Підтримати створення та впровадження механізму безумовного та безпечного повернення, без необґрунтованого затримування, переміщених осіб, включно з дітьми та іншими захищеними групами, з повним відновленням їхніх прав та реституцією їхнього майна.
• Припинити політичні репресії, свавільні затримання та судові зловживання. Вимагати негайного звільнення осіб, переслідуваних за політично вмотивованими звинуваченнями, та створення незалежного міжнародного нагляду, щоб запобігти використанню Російською Федерацією правової системи як зброї проти інакодумців.
• Забезпечити негайне звільнення всіх політичних в’язнів. Закликати до безумовного звільнення всіх незаконно затриманих, включно з Еміром Усеїном Куку, Владиславом Єсипенком, Богданом Зизою, Сервером Мустафаєвим, Іриною Данилович, Віленом Темеряновим, братами Ахтемовими та іншими кримськими політв’язнями.
• Гарантувати негайну та належну медичну допомогу затриманим політичним в’язням. Вимагати термінового медичного втручання, доступу до незалежної медичної допомоги та міжнародного нагляду для приблизно 50 кримських політв’язнів, які стикаються із серйозними ризиками для здоров’я через нелюдські умови утримання під вартою.
• Припинити викорінення української ідентичності та перевиховання українських дітей. Наполягати на припиненні застосування російських освітніх стандартів та використання російських навчально-методичних матеріалів на тимчасово окупованих територіях, а також на забезпеченні доступності освіти українською мовою та права всіх українців на збереження і розвиток своєї культури, традицій та ідентичності.
• Посилити міжнародну координацію для захисту вразливих груп населення. Посилити співпрацю між договірними органами ООН, регіональними організаціями та спеціалізованими установами з метою розроблення узгодженої, стійкої міжнародної реакції на порушення прав людини в окупованому Криму, що тривають.
• Розширити та зміцнити мандат Незалежної міжнародної комісії з розслідування щодо України. Забезпечити подальшу роботу Комісії достатніми ресурсами, розширеним доступом та посиленою співпрацею з ОБСЄ, Радою Європи та відповідними механізмами ООН для всебічного документування порушень прав людини та воєнних злочинів.
• Вимагати виконання рішень міжнародних та регіональних судів. Наполягати на повному виконанні Російською Федерацією рішень Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, включно з припиненням дискримінаційної політики щодо кримських татар та українців.
• Підтримка Міжнародної Кримської платформи. Продовжувати підтримку Міжнародної Кримської платформи як єдиної наявної консультативної рамки для деокупації та реінтеграції Криму.

Ми закликаємо всі держави – члени ООН, міжнародні організації та громадянське суспільство до рішучих дій. Негайні, скоординовані та постійні заходи є необхідними для протидії дедалі більшим порушенням прав людини та репресіям в окупованому Криму. Бездіяльність зараз лише сприятиме безкарності та подальшим порушенням міжнародного права. Зараз потрібна глобальна солідарність і конкретні дії – справедливість, підзвітність і фундаментальні права повинні бути відновлені для жителів Криму.