Росія узаконила масове вилучення житла українців на окупованих територіях: Онисія Синюк пояснила наслідки

26 лютого, у День спротиву окупації Криму, керівниця аналітичного напряму Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк стала гостею ранкової програми “Друга кава” на радіо Київ 98 FM. В етері йшлося про новий російський федеральний закон, який фактично легалізує масове вилучення житла українців на тимчасово окупованих територіях України.

Онисія Синюк

Під час розмови керівниця аналітичного напряму ZMINA пояснила, що новий закон не стільки створює нову практику, скільки централізує та формалізує процеси, які Росія застосовувала ще з початку окупації Криму у 2014 році.

Централізація практики вилучення майна

За словами Синюк, практики відбирання житла у власників на окупованих територіях існували й раніше — спочатку в Криму, а згодом на окупованих частинах Донеччини та Луганщини. Проте тривалий час такі рішення ухвалювалися на рівні місцевих окупаційних адміністрацій.

Новий федеральний закон переводить цю політику на загальноросійський рівень.

“Якщо раніше це були окремі рішення окупаційних адміністрацій, то тепер усе виводиться на федеральний рівень. Це означає централізацію контролю над майном на окупованих територіях”, — пояснила експертка.

За її словами, для Росії питання власності має не лише економічне, а й демографічне значення: контроль над житлом дозволяє визначати, хто зможе залишатися на окупованих територіях, а також створює умови для переселення туди громадян РФ.

Як майно визнають “безхазяйним”

Синюк розповіла, що спочатку процедура відбирання майна відбувалася фактично у ручному режимі. Згодом окупаційна влада почала встановлювати певні формальні правила.

Серед підстав для визнання житла “безхазяйним” можуть бути:

• відсутність власника в окупаційних або російських реєстрах;

• тривала несплата комунальних послуг;

• відсутність перереєстрації права власності за російським законодавством.

Після цього окупаційні адміністрації публікують повідомлення про нібито “безхазяйне майно” на своїх сайтах або в телеграм-каналах. Формально власникам дають близько 30 днів, щоб заявити про свої права.

Однак для цього часто необхідно особисто прибути на окуповану територію та перереєструвати житло за російськими правилами.

Паспортизація як інструмент тиску

Важливою умовою такої перереєстрації є наявність російського паспорта. Таким чином Росія використовує питання власності як механізм примусової паспортизації.

“Питання власності — це не тільки питання майна. Це питання того, хто буде проживати на цій території. Людину або змушують проявити лояльність до Росії, отримавши паспорт, або позбавляють можливості мати власність”, — пояснила Синюк.

Водночас вона наголосила, що саме отримання російського паспорта не тягне юридичної відповідальності за українським законодавством, адже Україна не визнає примусову паспортизацію на окупованих територіях.

Окрему увагу під час ефіру приділили ситуації в Маріуполі. За словами експертки, там поєднуються дві практики: вилучення житла та маніпуляції з програмами так званого “відновлення”.

Зокрема, нові будинки можуть будуватися на місці зруйнованих, але з іншими адресами, що дозволяє окупаційній владі не визнавати права попередніх власників.

Паралельно Росія стимулює переселення громадян РФ на окуповані території. Для цього діють спеціальні програми пільгової іпотеки та державні програми для окремих професій. Йдеться насамперед про вчителів, лікарів, працівників силових структур, держслужбовців.

За словами Синюк, ці категорії обрані невипадково, адже вони формують соціальну інфраструктуру та впливають на життя місцевих громад.

Що робити власникам житла

Експертка наголосила, що за міжнародним правом та українським законодавством право власності на таке майно не втрачається, навіть якщо окупаційна влада оголосила його “безхазяйним”.

Водночас поїздки на окуповані території для перереєстрації житла можуть бути дуже небезпечними.

“Єдиний шлях потрапити на окуповані території — через Росію, зокрема через Шереметьєво, де людей очікують фільтраційні перевірки ФСБ. Неможливо передбачити, що може стати підставою для переслідування”, — зазначила вона.

Якщо власники дізнаються про вилучення їхнього майна, правозахисники радять:

• повідомляти про це українські правоохоронні органи;

• фіксувати факт порушення;

• подавати заяви до міжнародного Реєстру збитків щодо втрати доступу до майна.

Воєнний злочин

Синюк підкреслила, що конфіскація приватної власності під час окупації без воєнної необхідності є порушенням міжнародного гуманітарного права. Такі дії можуть кваліфікуватися як воєнний злочин.

За її словами, одним із ключових кроків для майбутнього притягнення винних до відповідальності є документування таких випадків і звернення постраждалих до українських правоохоронних органів.

Повний етер за участі Онисії Синюк можна послухати тут.