Тонка межа між виживанням і зрадою: Альона Луньова про колабораціонізм в окупації

Чинне українське законодавство про колабораціонізм ставить мешканців окупованих територій перед вибором: або виживати, ризикуючи отримати підозру у зраді, або відмовлятися від базових потреб. Так, з березня 2022 року в Україні за кримінальною статтею про колабораціонізм відкрили понад 10 тисяч проваджень та ухвалили 2,6 тис. вироків. Про те, чому за цієї статтею судять як тих, хто дійсно,  співпрацював з окупантами, так і тих, хто просто намагався вижити і не зраджував державі, в інтерв’ю журналістці видання NV Тетяні Безрук розповіла адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.

Альона Луньова

Вона пояснила, що сьогоднішня редакція закону карає дуже різних людей — як тих, хто свідомо співпрацював із окупантами, так і тих, хто просто намагався забезпечити елементарні потреби громади. Наприклад, після деокупації суди визнавали винними у “співпраці” жительку Лиману, яка збирала заяви, щоб людям привезли вугілля, чи чоловіка, який лагодив електромережі.

За словами Луньової, проблема криється у відсутності “відтінків” у статті 111 Кримінального кодексу, ухваленій одразу після початку повномасштабного вторгнення: “Цей закон поганий тим, що у ньому немає відтінків… Щоб не отримати підозру, громадяни України на окупованій території мають чітко розуміти, що саме вони не можуть робити. А у нас такого немає”.

Адвокаційна директорка ZMINA також підкреслила, що закон не враховує норми міжнародного гуманітарного права (МГП): люди, які забезпечують життєдіяльність окупованих територій — учителі, лікарі, рятувальники, — не мають нести кримінальної відповідальності лише за виконання своєї роботи: “Учителі, рятівники, лікарі — є перелік професій, які мають працювати в окупації. Бо, згідно з цими ж правилами МГП, росіяни на окупованих територіях не повинні завозити своїх громадян і давати їм посади, а мають залучати українців в окупації”.

Попри те, що у Верховній Раді зареєстровано щонайменше 13 законопроєктів, які пропонують змінити цю статтю, всі вони “зависли у повітрі”. Альона Луньова працювала в робочій групі на базі правоохоронного комітету, який обговорював правки до статті. Однак ці обговорення, каже вона, нічим не завершились. Всі 13 законопроєктів зависли в повітрі і сьогодні держава не збирається міняти закон.

Повне інтерв’ю читайте на сайті NV: “Тонка межа між вижити та зрадити. Чому в окупації шмат м’яса чи вугілля роблять людей “колаборантами”, і що їм робити“.