Бути присутніми: Альона Луньова взяла участь у дискусії про те, як не втратити людей в окупації на Docudays UA

Адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова 8 червня 2026 року взяла участь у дискусії “Бути присутніми: як не втратити людей в окупації”, яка відбулася в межах правозахисної програми RIGHTS NOW! фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Євгенія Моторевська, Володимир Яворський, Дар’я Касьянова, Ярослава Семенцова (з мікрофоном), Альона Луньова, Анастасія Багаліка

Під час заходу учасники обговорили, чому досвід людей, які живуть на тимчасово окупованих територіях України, дедалі рідше потрапляє в центр суспільної уваги, як держава формує політики щодо цих громадян та які виклики постануть перед Україною під час майбутньої реінтеграції окупованих територій.

У дискусії також взяли участь програмний директор Центру громадянських свобод Володимир Яворський, голова правління Громадської спілки “Українська мережа за права дитини” Дар’я Касьянова, аналітикиня Регіонального центру прав людини Ярослава Семенцова та директорка Правозахисного департаменту ГО “Докудейз”, журналістка Анастасія Багаліка. Модерувала розмову керівниця відділу розслідувань воєнних злочинів The Kyiv Independent Євгенія Моторевська.

Під час обговорення Володимир Яворський звернув увагу на те, що українська державна політика щодо окупованих територій переважно формується через безпекову оптику, тоді як гуманітарний вимір часто залишається поза увагою.

“Влада на сьогодні поводиться так, ніби якщо людина залишилася в окупації, то вона або співпрацює з Росією, або сама винна. Саме з таких підходів виростає багато державних рішень”, — зазначив він.

Дар’я Касьянова розповіла про роботу з повернення дітей з окупованих територій та РФ. За її словами, поширене уявлення про те, що на окупованих територіях залишилися лише прихильники “русского мира”, не відповідає дійсності.

“Серед дітей, яких ми повертаємо, є діти полонених, загиблих батьків, діти, чиїх рідних переслідує окупаційна влада. Кожне таке повернення — це складна спецоперація. Буквально нещодавно ми повернули дівчину, чию маму окупаційна влада засудила до 20 років ув’язнення за допомогу українським військовим”, — розповіла вона.

Також Касьянова наголосила, що після повернення дітей необхідно підтримувати їхню адаптацію та реінтеграцію.

Володимир Яворський, Дар’я Касьянова (змікрофоном), Ярослава Семенцова

Ярослава Семенцова, яка сама виїхала з окупованого Криму, наголосила на необхідності відмовитися від спрощених пояснень життя в окупації.

“Люди не вибирали окупацію. Вони одного дня прокинулися вдома і виявили, що їхній дім окупований. Людина має право залишатися у своєму домі, працювати на своїй роботі та жити своїм життям”, — підкреслила аналітикиня Регіонального центру прав людини.

Семенцова також звернула увагу на складнощі реінтеграції людей, які виїжджають з окупації, та недостатню готовність державних політик до роботи з наслідками багаторічної окупації.

Альона Луньова наголосила, що держава потребує цілісної політики щодо громадян, які живуть на тимчасово окупованих територіях або виїхали звідти.

“Зараз навряд чи можна говорити про те, що в уряді є суб’єкт, який формує політику саме щодо людей з окупованих територій. Не щодо регіональної політики, не щодо безпеки, а саме щодо людей”, — зауважила вона.

На думку Луньової, позитивним прикладом було функціонування окремого міністерства, яке займалося питаннями тимчасово окупованих територій, а наразі є державні програми підтримки молоді, зокрема спрощений вступ до українських закладів освіти та інші механізми підтримки для молодих людей з ТОТ.

Водночас адвокаційна директорка ZMINA застерегла від практик, які можуть створювати додаткові бар’єри для громадян з окупованих територій: “Мені здається, що зараз дуже небезпечно створювати спеціальні перевірки чи додаткові умови для людей з окупованих територій. Ми маємо бачити насамперед людей, а не лише ризики”.

Ярослава Семенцова, Альона Луньова (з мікрофоном), Анастасія Багаліка

Про те, як тема окупації представлена в українському інформаційному просторі говорила Анастасія Багаліка.

“Насправді дуже мало в Україні людей, яких тема окупації жодним чином не стосується. Навіть якщо людина не має рідних на окупованих територіях, майже завжди є друзі, знайомі чи друзі друзів, яких це зачепило. Тому запит на розмову про окупацію існує”, — зазначила вона.

Багаліка також звернула увагу на кадрову кризу в журналістиці та необхідність передавати знання новому поколінню журналістів, які працюватимуть з темами окупації, воєнних злочинів та прав людини.

За її словами, саме тому Docudays UA започаткував інформаційну кампанію “Бути присутніми”, яка покликана зробити досвід людей на тимчасово окупованих територіях більш видимим для українського суспільства.

Окрему увагу під час дискусії приділили темі колабораційної діяльності. Відповідаючи на запитання про необхідність перегляду підходів до відповідальності за колабораціонізм, Альона Луньова зазначила, що чинне законодавство потребує змін: “Законодавство про колабораційну діяльність був ухвалений дуже поспіхом, без належного обговорення. Практикою ці проблеми не виправляються, і ми вже бачимо рішення, які для багатьох виглядають несправедливими”.

Учасники дискусії погодилися, що українське суспільство потребує більшої кількості розмов про реальний досвід життя в окупації, а державна політика має враховувати складність цього досвіду та підтримувати зв’язок з мільйонами українських громадян, які залишаються на тимчасово окупованих територіях.

Нагадаємо, 7 червня в межах правозахисної програми RIGHTS NOW! фестивалю Docudays UA відбулася дискусія “Всюди вороги? Межа між безпекою та реінтеграцією людей з окупованих територій”, під час якої шукали відповіді на питання, як державі одночасно захищати себе від реальних безпекових ризиків і не відштовхувати мільйони громадян, які залишаються на тимчасово окупованих територіях або виїжджають звідти.

Фото: Валерія Ландар, Docudays UA