Наталія Адамович

Закінчила Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара за фахом – філолог, викладачка російської мови та літератури.

Майже все життя жила й працювала у місті Довжанськ (раніше Свердловськ) Луганської області — журналісткою, фотографинею, викладачкою “Школи юного журналіста”.

У червні 2014 року, з початком війни на Донбасі, переїхала з донькою до Дніпра, де продовжила працювати журналісткою та фотографинею. Писала про війну на сході, права вимушено переміщених осіб, опікувалася волонтерською тематикою та правами тварин.

Брала участь у створенні експозиції першого в Україні музею АТО, який розташований у Дніпрі.

Співавторка книги “Знедолені? Нездоланні!” про долі вимушено переміщених осіб.

Лауреатка премії Рема Суворова за кращу творчу роботу на військово-патріотичну тему.

З 2017-го живе в Києві, працювала журналісткою у ГО “Громадський хаб”, публікувалася у журналі “Країна”, газеті “По-українськи”, має досвід роботи редакторкою.

Вільний час розподіляє між мопсом Гаррісом, котом Трампом, кішкою Офелією та двома декоративними щуриками — Крістобалем та Крістобалем-молодшим.

“Дуже часто навіть на якісь очевидні речі люди не звертають уваги, доки про них не скажеш. А чиїсь, здавалося, нерозв’язні проблеми знаходять рішення, коли потрапляють у площину публічності. Тож непохитно вірю в журналістику — самостійну та впливову силу в демократичному суспільстві”, — вважає Наталія.